Подія Переображення Господнього у літургійному календарі Реформатської церкви традиційно завершує цикл Богоявлення (Епіфанії), слугуючи величним мостом до періоду Великого посту. У 2026 році, коли українська нація наближається до четвертих роковин повномасштабного вторгнення, це біблійне оповідання набуває особливої гостроти та актуальності. У реформатській традиції Переображення розглядається не як зміна сутності Христа, а як тимчасове зняття завіси з Його вічної божественної слави, яку Він мав із Отцем до закладин світу. Для вірян в Україні це видіння стає не просто історичною згадкою, а запорукою того, що темрява війни та страждань не має останнього слова, оскільки Господь слави вже переміг смерть. Дане дослідження ставить за мету синтезувати тексти Revised Common Lectionary з класичними реформатськими віросповіданнями для побудови цілісної проповіді, що відповідає потребам громади, яка шукає надії серед руїн.

Аналітичне порівняння лекціонарних текстів та їхньої тематичної єдності

У неділю 15 лютого 2026 року лекціонарій (Рік А) пропонує тексти, що вибудовують потужну типологічну лінію від Синаю до Табору і далі — до апостольського свідчення та есхатологічної надії. Ця єдність Писання є наріжним каменем реформатського підходу, де Старий Заповіт розкривається через Новий, а Христос бачиться як центр обох.

Ці тексти не просто доповнюють один одного; вони створюють динамічну картину Божого об’явлення. Якщо на Синаї слава була «огнем, що пожирає» і викликала жах у грішника, то на горі Переображення ця слава зосереджується в Особі Христа, Який торкається Своїх учнів і каже: «Не бійтесь».

Екзегеза старозаповітного прототипу: Гора Синай як місце обітниці

Книга Вихід 24:12-18 описує кульмінаційний момент укладення Завіту, коли Мойсей піднімається на гору, щоб отримати «кам’яні таблиці, і закон, і заповіді». У реформатському богослов’ї цей текст має вирішальне значення для розуміння природи Божого Закону, який, згідно з Гейдельберзьким катехізисом (питання 3), відкриває людині її убогість та потребу у Викупителі. Мойсей виступає як тип Христа — посередника, який входить у хмару Божої присутності.

Слава Господня спочивала на горі Синай, і хмара вкривала її шість днів (Вих. 24:16). Це числове співпадіння з початком оповідання Матвія («через шість днів») не є випадковим; воно вказує на час приготування та очікування. Коли на сьомий день Бог кличе Мойсея з-посеред хмари, це символізує завершення одного етапу об’явлення та початок іншого. Для ізраїльтян вигляд слави був подібний до огню, що пожирає (Вих. 24:17). Бельгійське віросповідання (стаття 1) наголошує на тому, що Бог є «вічним, незбагненним та всесильним». У контексті України 2026 року, де вогонь війни асоціюється з руйнацією, ми повинні нагадати громаді, що Божий огонь — це огонь святості, який очищає Його народ від ідолопоклонства та самовпевненості.

Перебування Мойсея на горі сорок днів і сорок ночей (Вих. 24:18) підкреслює серйозність Божого доручення. У реформатській традиції ми бачимо в цьому акті підготовку до отримання Слова, яке формує життя церкви. Друге Гельветичне віросповідання (розділ 1) стверджує, що в Святому Письмі ми маємо найповніше тлумачення всього, що стосується спасаючої віри. Мойсей повертається з гори не з видовищем, а з Текстом. Так само і ми сьогодні покликані шукати славу Божу не в містичних переживаннях, а в Його записаному Слові.

Спів Господа Царя: Псалом 99 та святість у правосудді

Псалом 99 є гімном вознесіння Бога як суверенного Царя над усіма народами. «Царює Господь, і народи тремтять, сидить на Херувимах, і трясеться земля!» (Пс. 99:1). Для реформатської теології, яка ставить суверенітет Бога у центр усього, цей псалом є фундаментальним. Бог не є локальним божеством; Його престол — Херувими, що вказує на Його небесне правління.

Важливим елементом Псалма 99 є триразове проголошення Божої святості (вірші 3, 5, 9). Святість (qadosh) у біблійному розумінні означає відокремленість, «інакшість». Карл Барт зазначав, що Бог є «цілком іншим». Проте цей святий Бог не є байдужим. Псалмоспівець каже: «А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поставив» (Пс. 99:4). У 2026 році, коли українське суспільство жадає справедливості за роки страждань та воєнних злочинів, Псалом 99 дає впевненість: Бог любить право.

Реформатська екзегеза підкреслює, що Бог Псалма 99 — це Бог, Який відповідає на молитву: «Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх» (в. 6). Згадка про Мойсея, Аарона та Самуїла як про тих, хто кликав до Бога, нагадує нам про важливість молитви заступництва. Стаття 13 Бельгійського віросповідання вчить нас, що Боже Провидіння керує всім, навіть маленькою пташкою. Тому, коли церква в Україні молиться за мир та справедливість, вона робить це на підставі віри у Царя, Який «вислуховував їх» (Пс. 99:8). Але псалмоспівець додає: «Він… мстився за їхні діла». Це нагадування про те, що Боже прощення не означає потурання гріху. Бог береться за виправлення Свого народу, і це є частиною Його святості.

Видіння на Високій Горі: Христос як Сонце та Сповнення Завіту

Євангеліє від Матвія 17:1-9 представляє нам центральну подію свята. Ісус бере Своїх найближчих учнів — Петра, Якова та Івана — на «високу гору насамоті». Джон Кальвін зауважував, що Господь вибрав саме трьох свідків, щоб виконати вимогу Закону про достовірність свідчення (Повт. Зак. 17:6).

Метаморфоза Божественної Особи

«І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло» (Мт. 17:2). Слово metemorphothe вказує на глибоку внутрішню зміну вигляду, коли слава, яку Син Божий мав одвіку, пробилася крізь завісу Його людськості. Стаття 10 Бельгійського віросповідання стверджує, що Ісус Христос є «образом невидимого Бога, сяйвом Його слави». На горі Переображення учні побачили те, про що ми лише читаємо у віросповіданнях: істинну божественність Христа. Мартін Лютер у своєму тлумаченні цього уривку наголошував, що це видіння є запорукою майбутнього воскресіння наших власних тіл. У контексті 2026 року, коли Україна оплакує тисячі загиблих, Переображення є світлом надії на те, що «тлінне у нетлінне зодягнеться» (1 Кор. 15:53).

Мойсей та Ілля: Закон і Пророки вклоняються Сину

Поява Мойсея та Іллі (Мт. 17:3) є свідченням того, що Ісус є сповненням усієї старозаповітної історії спасіння. Мойсей представляє Закон, а Ілля — Пророків. Те, що вони розмовляють з Ісусом, вказує на єдність Божого задуму. Лука уточнює тему їхньої розмови — «вихід» (exodos) Христа, який Він мав здійснити в Єрусалимі. Це критично важливий момент для реформатського богослов’я: слава Переображення неможлива без Хреста. Ми не можемо мати «теологію слави» окремо від «теології хреста». Джеймс Джордан зауважує, що Переображення — це момент, коли Ісус як новий первосвященик входить у хмару слави перед Своїм остаточним жертвоприношенням.

Намети Петра та Голос Отця

Реакція Петра («добре бути нам тут!») відображає типове людське бажання втекти від страждань долини у комфорт гірської слави. Його пропозиція побудувати три намети (skene) — це спроба обмежити Божественну присутність людськими спорудами. Проте хмара ясна (символ Shekinah) заслонила їх, і почувся голос Отця: «Це Син Мій Улюблений… Його слухайтеся!» (Мт. 17:5). Ці слова є ідентичними до слів при хрещенні, але з додатком імперативу: «слухайтеся». У реформатському житті слухання Слова є вищим за видіння. Друге Гельветичне віросповідання (розділ 4) застерігає проти зображень Бога, бо Він хоче навчати Свою громаду «живою проповіддю», а не «безголосими ідолами». Для українських громад у 2026 році наказ «Його слухайтеся» означає довіряти Христовим обітницям миру та відкуплення більше, ніж прогнозам аналітиків чи погрозам ворога.

Світильник у темному місці: Апостольська впевненість Петра

У 2 Петра 1:16-21 апостол озирається на подію на горі, щоб зміцнити віру наступних поколінь. Він наполягає, що вони не йшли за «хитро видуманими байками». Переображення було реальним історичним фактом, що підтверджує месіанську гідність Ісуса. Проте Петро робить несподіваний висновок: «І ми маємо слово пророче певніше» (2 Пет. 1:19).

У реформатській інтерпретації це означає, що хоча безпосередній досвід на горі був величним, Писання (слово пророче) є ще більш надійним фундаментом для церкви. Петро порівнює Слово Боже зі світильником, що сяє в темному місці (auchmero topo — дослівно «брудному, сухому, темному місці»). Це метафора нашого світу, ураженого гріхом та війною. Писання дає нам орієнтир, аж поки не засяє «світова зірниця» в наших серцях. Реформатська доктрина про «Достатність Святого Писання» (Бельгійське віросповідання, стаття 7) вчить нас, що ми не повинні шукати нових одкровень поза Біблією. У 2026 році це заклик до українських християн: тримайтеся за Слово, як за єдине вірне світло у темряві історичних потрясінь.

Конфесійний синтез: Переображення у Трьох Формах Єдності та Гельветичному віросповіданні

Богослов’я Переображення у реформатській традиції нерозривно пов’язане з нашими конфесійними стандартами. Кожен документ додає свій унікальний акцент до розуміння цієї події.

Стаття 19 Бельгійського віросповідання пояснює, що під час земного життя божественна природа Христа іноді «по-особливому не проявлялася», як це було під час Його страждань. Переображення було винятком — моментом, коли божественність діяла відкрито. Це запевняє нас, що Христос не просто людина, яка страждає разом із нами, але Бог, Який має владу над стражданням. Канони Дорту нагадують нам, що впевненість у нашому спасінні походить від споглядання «плодів обрання», одним із яких є віра у Христа слави.

Додаткові богословські рефлексії для пасторів

Проповідник реформатської традиції повинен уникати алегоризації Переображення як суто індивідуального морального досвіду. Натомість необхідно акцентувати на есхатологічній реальності Божого Царства, що вривається в історію.

Соціальна роль церкви як «Переображеного Тіла»

У 2026 році реформатські громади в Україні виконують роль «гуманітарних хабів». Це є прямим виконанням вчення II Гельветичного віросповідання (розділ 30) про обов’язки любові та підтримку страждаючих. Слава Христова сьогодні стає видимою не через «блискучу одежу», а через «чисту одежу» святих, які служать сиротам та вдовам війни.

Літургійна відповідь

Під час святкування Переображення 15 лютого 2026 року рекомендується використовувати Псалом 99 як вхідне славослів’я, що готує громаду до трепету перед Божою святістю. Молитва заступництва має включати прохання про «певність у вірі» для тих, хто почувається полишеним Богом у «темному місці».

Христоцентрична втіха

На завершення варто нагадати слова ІІ Гельветичного віросповідання (розділ 11): «Ісус Христос є єдиним Відкупителем і Спасителем світу… кожному з нас залишається воздати всю славу Христу, в Нього вірити і в Ньому лише спочити». Це спочивання (rest) є особливо цінним для нації, що не знала спокою чотири роки.