Перше читання: Ісаї 49:1–7
У цьому тексті ми чуємо голос Божого Слуги, Який говорить про покликання, що почалося ще до народження. Бог формує людину для Своєї справи раніше, ніж вона сама усвідомлює свій шлях. Але разом із покликанням тут звучить і біль: служіння може здаватися марним, сили — витраченими намарно. Господь відповідає на цей біль не докором, а обітницею: «Я зроблю тебе світлом для народів». Для Церкви це слово потіхи й підбадьорення: навіть коли ми не бачимо плодів, Бог продовжує діяти через нашу вірність.
Псалом: Псалом 40:1–11
Псалмоспівець свідчить про Бога, Який піднімає людину з ями відчаю і ставить її ноги на тверду основу. Спасіння тут не є абстрактною ідеєю — це досвід Божого втручання в реальне життя. Особливо важливими є слова про послух: Бог прагне не лише зовнішніх релігійних дій, а серця, яке слухає Його волю. Для громади цей псалом є нагадуванням, що справжнє свідчення починається з особистої зустрічі з Божою вірністю й переходить у відкриту подяку перед іншими.
Друге читання: 1 Коринтян 1:1–9
Апостол Павло звертається до громади, яка ще має багато проблем і розділень, але починає не з докору, а з благодаті. Він нагадує, що коринтяни вже освячені в Христі та покликані до спільності з Ним. Надія Церкви полягає не в її моральній бездоганності, а в Божій вірності. Цей текст має глибокий пасторський вимір: Бог не залишає Свою Церкву на півдорозі, але підтримує її до самого кінця, навіть коли вона слабка й уразлива.
Євангеліє: Йоана 1:29–42
Іван Хреститель не привертає увагу до себе, а вказує на Ісуса: «Ось Агнець Божий». Учнівство починається зі слухання цього свідчення і продовжується запитанням Ісуса: «Чого ви шукаєте?» Це питання звернене і до нас. Віра — це не лише знання про Христа, а перебування з Ним. Коли учні залишаються з Ісусом, вони не можуть мовчати — Андрій одразу ділиться радісною новиною: «Ми знайшли Месію». Так Євангеліє показує шлях Церкви: від слухання — до перебування, від перебування — до свідчення.
Друга неділя після Богоявлення нагадує нам, що Бог діє через покликаних, але не досконалих людей. Він піднімає з відчаю, укріплює благодаттю і кличе залишатися з Христом. Саме з цього перебування народжується справжнє свідчення — тихе, вірне й наповнене надією для світу.
Господи Боже, дякуємо Тобі за Твоє світло, яке Ти явив нам у Своєму Сині. Ти кличеш нас ще раніше, ніж ми усвідомлюємо власний шлях, і залишаєшся вірним навіть тоді, коли наше служіння здається марним. Навчи нас слухати Твій голос, перебувати з Христом і довіряти Твоїй благодаті більше, ніж власним силам. Укріпи Твою Церкву, щоб ми жили як свідки Твого миру й надії для цього світу. Молимося в ім’я Ісуса Христа. Амінь.