Якщо ти шукаєш справжню втіху, знай її у тому, що Сам Бог — це Жива Спільнота любові, яка приймає, прощає і ніколи не залишає Своїх. Трійця не лише розкриває, в кого ми віримо, а й гарантує, що наша надія завжди має Оснування, що не похитнеться.

Попередній аналіз Гейдельберзького катехізису привів нас до висновку, що справжня втіха в житті та смерті можлива лише через віру. Сьомий Господній день визначає цю віру як глибоку довіру, сформовану Духом Святим через Євангелію, а не просто інтелектуальне знання. Віра вимагає об’єкта, на якому ґрунтується впевненість. Восьмий Господній день логічно продовжує цю думку, спрямовуючи увагу від внутрішнього стану християнина до величі Бога. Якщо сьомий день відповідає на питання «як ми віримо?», то восьмий — на питання «у Кого ми віримо?».

Перехід від суб’єктивного досвіду віри до об’єктивної істини про Триєдиного Бога становить основу реформатської побожності. Ми не просто віримо у «вищу силу» чи абстрактне божество філософів; ми довіряємо себе Богові, Який об’явив Себе в історії як Отець, Син і Дух Святий. Ця істина не є лише догматом для теоретичних дискусій, а джерелом, що живить наше спасіння. Як підкреслює Захарія Урсін, без належного розуміння Трійці неможливо осягнути ані створення, ані відкуплення. Восьмий Господній день розкриває структуру Апостольського символу віри, демонструючи, що кожна його частина свідчить про конкретну дію однієї з Осіб Божества для нашого вічного блага.

ДЕНЬ ГОСПОДНІЙ 8

Нижче наведено текст восьмого Господнього дня Гейдельберзького катехізису, який служить непорушним стандартом для нашого подальшого розбору.

Питання 24: Із яких частин складається Символ Віри?

Відповідь

Символ Віри складається з трьох частин:

• Бог Отець та наше створення;

• Бог Син та наше визволення;

• Бог Дух Святий та наше освячення.

Питання 25

“Отець, Син та Дух Святий”: чому ми говоримо про три Особи (або Іпостасі), якщо існує лише одне божественне буття?

Відповідь

Тому що Бог Сам відкрився у Своєму Слові саме таким чином: ці три окремі Особи є Єдиним, Істинним, Вічним Богом.

Біблійні посилання:

1. Повт. Зак. 6:4; 1 Кор. 8:4, 6.
2. Мт. 3:16–17; 28:18–19; Лук. 4:18 (Іс. 61:1); Ів. 14:26; 15:26; 2 Кор. 13:14; Гал. 4:6; Тит. 3:5–6..

Богословський аналіз

Питання 24

Відповідь на 24-те запитання катехізису пропонує нам дивовижну «карту» християнського сповідання. Вона показує, що Апостольський символ віри не є випадковим переліком вірувань, а має чітку тринітарну структуру. Реформатська традиція наполягає на тому, що хоча всі діла Бога стосовно творіння є спільними для всієї Трійці (opera Trinitatis ad extra sunt indivisa), Писання все ж таки приписує певні дії конкретним Особам, щоб ми могли краще пізнати характер нашого Бога та глибину Його милості. Це розрізнення допомагає уникнути плутанини та робить нашу побожність більш цілеспрямованою.

Бог Отець: Джерело нашого буття

Перша частина Символу віри зосереджена на Богу Отцю. Катехізис пов’язує Його ім’я насамперед зі створенням. У реформатському розумінні Отець є «началом, джерелом і початком усього видимого і невидимого». Коли ми сповідуємо віру в Отця-Творця, ми визнаємо, що наше життя не є випадковістю, а плодом Його суверенної волі. Друге Гельветичне віросповідання у 7-му розділі наголошує, що Бог створив усе Своїм вічним Словом і зберігає Своїм вічним Духом.

Важливо враховувати пастирський вимір: Отець асоціюється зі створенням, оскільки Він є джерелом божественної любові, яка вирішила дарувати життя творінню. Як зазначає Захарія Урсін у «Коментарі на Гейдельберзький катехізис», ми називаємо Бога «Отцем» не лише через Його стосунок до вічного Сина, а й через Його батьківське ставлення до нас, викуплених у Христі. Наше створення — це не просто механічний акт, а покликання до стосунків із Творцем, Який «утримує в Своїй руці небо, землю та все створене».

У житті церковної громади ми не раз стаємо свідками і учасниками прояву цієї батьківської любові Бога. Згадайте, як у важкі моменти чи в періоди радості громада підтримувала вас, оточувала турботою і прийняттям. Запитайте себе: коли ви особисто відчували ніжність і захист з боку Бога-Отця? Яким чином Він через інших людей чи події вів вас, оберігав або надихав? Такі особисті спогади і досвід перебування у Божій любові надають нашій вірі живої глибини і зміцнюють довіру до Творця.

Бог Син: Виконавець нашого визволення

Друга, найбільша частина Символу віри, присвячена Сину та справі нашого визволення (redemption). Це серце християнської звістки. Катехізис використовує термін «визволення», щоб охопити весь шлях Христа: від Його вічного народження від Отця до втілення, страждань, смерті та славного воскресіння. У реформатській сотіріології Син є тим, Хто «безпосередньо виконує справу визволення», стаючи єдиним Посередником між святим Богом і грішною людиною.

Бельгійське віросповідання у статті 20 пояснює, що Бог явив Свою справедливість і милосердя саме через Сина, поклавши на Нього наші гріхи. Ця праця вимагала, щоб Визволитель був і істинним Богом, і істинною людиною. Тільки Бог має силу понести нескінченний гнів проти гріха, і тільки людина може заплатити за людську природу, яка згрішила. Таким чином, коли ми кажемо «вірую в Ісуса Христа», ми покладаємо свою надію на Того, Хто Своєю дорогоцінною Кров’ю «сповна заплатив за всі мої гріхи».

Бог Дух Святий: Агент нашого освячення

Третя частина Символу віри присвячена Святому Духу та справі нашого освячення. Реформатське богослов’я дуже чітко розрізняє виправдання (праця Сина поза нами, в якій нам зараховується Його праведність) та освячення (праця Духа всередині нас, в якій ми реально змінюємося). Дух Святий є Тим, Хто робить спасіння Христа ефективним для нашого серця. Без Духа Кров Христа залишається для нас «далекою істиною»; Дух же робить нас «причетними до Христа та всіх Його привілеїв».

Освячення — це не лише наше прагнення до морального вдосконалення. Як зазначають Канони Дорту, це «надприродне відродження», яке Дух здійснює через проповідь Слова і застосування таїнств. Дух Святий є Особою Трійці, Яка надає нам «щире бажання та готовність віднині жити для Христа». Таким чином, у спасінні бере участь уся Трійця: Отець обирає, Син викуповує, Дух освячує.

Нижче наведена таблиця, яка систематизує тринітарний розподіл праці в історії спасіння згідно з реформатськими символами віри.

Питання 25 звертається до найбільшої таємниці християнського богослов’я: як узгодити віру в одного Бога з вірою в три Особи. Щоб коротко пояснити: християнська віра сповідує, що існує один Бог, Який виявляє Себе у трьох різних Особах — Отці, Сині і Святому Дусі. Вони не три боги, а один Бог у трьох взаємно пов’язаних Особах, які вічно перебувають у любові та єдності. Це означає: Отець є Бог, Син є Бог, Дух Святий є Бог, але всі разом — це один і той самий Бог.

Відповідь Гейдельберзького катехізису є взірцем біблійного смирення. Вона не намагається «вирішити» таємницю за допомогою математичних формул чи філософських абстракцій. Замість цього вона вказує на авторитет Божого Слова: ми віримо в Трійцю, тому що Бог так Себе об’явив. Яке це привілей — схилятися перед цією незбагненною славою й у поклонінні з трепетом визнавати: істинний Бог — вічна Спільнота Отця, Сина і Святого Духа! Тобі, Триєдиний, хвала навіки.

Питання 25 звертається до найбільшої таємниці християнського богослов’я: як узгодити віру в одного Бога з вірою в три Особи. Відповідь Гейдельберзького катехізису є взірцем біблійного смирення. Вона не намагається «вирішити» таємницю за допомогою математичних формул чи філософських абстракцій. Замість цього вона вказує на авторитет Божого Слова: ми віримо в Трійцю, тому що Бог так Себе об’явив.

Один Бог: Єдність божественного буття

Першим твердженням реформатської віри є абсолютна єдність Бога. Ми не віримо в трьох богів (тритеїзм). Біблія, використовуючи переклад Івана Огієнка, неодноразово підкреслює цю істину. У Повторенні Закону 6:4 звучить урочисте: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один!». Апостол Павло підхоплює цю думку в 1 до Коринтян 8:4, 6: «Ми знаємо, що ідол у світі — ніщо, і що немає іншого Бога, крім Одного… для нас один Бог — Отець… і один Господь Ісус Христос».

Бельгійське віросповідання у першій статті визначає Бога як «одну просту духовну істоту». Слово «проста» (simplex) тут означає не «легка для розуміння», а «неподільна», «така, що не складається з частин». Бог не є «колективом» із трьох частин; кожна Особа Трійці володіє всією повнотою єдиної божественної сутності.

Три Особи: Іпостасне розрізнення

Хоча Бог єдиний у Своїй сутності (essentia), Він існує у трьох Особах (personae або hypostaseis). Це розрізнення не є лише функціональним (як думали модалісти, вважаючи, що Бог просто міняє «маски» або ролі). Це — реальне, вічне і внутрішнє розрізнення всередині Самого Бога.

Друге Гельветичне віросповідання пояснює це так: Отець відвіку породив Сина, Син народився від Отця, а Дух Святий походить від Обох. Іван Кальвін у своїх «Настановах» наголошує, що ці розрізнення існують, але вони не ділять єдину сутність. Він цитує Григорія Назіанзина, показуючи, що Трійця — це не заплутана головоломка, а сяйво божественної слави, яка веде нас до поклоніння. Важливо розуміти, що Особи різняться за своїми властивостями та порядком, але вони рівні в силі, вічності та божественності.

Свідчення Святого Письма: База для віри

Катехізис наводить низку біблійних доказів, де Трійця проявляється як єдине ціле. Найвиразнішим прикладом є хрещення Господа Ісуса в Йордані (Мт. 3:16–17). Тут ми бачимо Сина у воді, Духа у вигляді голуба і чуємо голос Отця з неба. Це не три боги, а один Бог, Який відкривається у Своїй внутрішній повноті. Також Велике Доручення (Мт. 28:18–19) наказує хрестити «в Ім’я» (однина) Отця, Сина і Святого Духа.

Інші важливі тексти включають:

• Луки 4:18 (Ісаї 61:1): «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене…» Тут згадані всі три Особи: Дух, Господь (Отець) і помазаний Син.
• Івана 14:26; 15:26: Ісус обіцяє послати Втішителя (Духа) від Отця. Це вказує на взаємодію Осіб у справі спасіння.
• 2 Коринтян 13:13: Класичне апостольське благословення: «Благодать Господа Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами!».
• Галатів 4:6: «Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що вигукує: Авва, Отче!».
• Тита 3:5–6: «Бог… спас нас… через купіль відродження й оновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Ісуса Христа, нашого Спасителя».

Живі аналогії для розуміння незбагненного

Реформатська традиція завжди з обережністю ставилася до земних аналогій, оскільки жодна з них не може повною мірою передати велич Бога. Кальвін попереджав, що аналогії, взяті з людських справ, слід використовувати дуже помірковано, щоб не принизити божественну гідність. Проте для пастирської мети реформатори іноді зверталися до простих образів, які допомагають нашому обмеженому розуму доторкнутися до таємниці.

Однією з найбільш сталих аналогій є образ сонця. Сонце (як небесне тіло) можна порівняти з Отцем — джерелом усього світла і тепла. Світло, що виходить від сонця, є образом Сина. Тепло, що зігріває нас, є образом Духа Святого. Світло і тепло не є частинами сонця, вони є самим сонцем у його прояві. Ми не маємо трьох сонць, але ми маємо один феномен у трьох вимірах. Цей образ допомагає зрозуміти, як Син і Дух можуть походити від Отця, залишаючись при цьому рівними Йому в сутності та вічності.

Інша аналогія — це джерело, потік і річка. Вода в них одна і та сама, але ми розрізняємо їх за функцією. Джерело (Отець) — це початок; потік (Син) — це вилив джерела; річка (Дух) — це розповсюдження цієї води по землі. Вода в річці не є «іншою» водою, ніж у джерелі. Це допомагає нам зрозуміти, що коли ми зустрічаємо Христа, ми зустрічаємо Самого Бога, а не Його «посланця» нижчого рангу.

Також використовувалася аналогія людського розуму, волі та пам’яті. В одній душі існують три цілком різні здатності, які діють разом, але кожна має свою специфіку. Це нагадує нам, що Бог не є «самотньою одиницею», а вічною спільнотою знання, любові та дії. Як зазначає Сперджен, «вам потрібна вся Трійця, щоб створити християнина».

Історико-богословський горизонт

Для укладачів Гейдельберзьського катехізису, Захарії Урсіна та Каспара Олівіяна, доктрина про Трійцю не була лише частиною церковної традиції. Вони жили в епоху Реформації, коли багато хто намагався спростити християнство, відкидаючи складні догмати. Постаті на кшталт Мігеля Сервета стверджували, що Трійця — це «диявольська ілюзія». Реформатори ж наполягали: якщо ви заберете Трійцю, ви заберете саме Євангеліє.

Чому це було так важливо історично? Тому що реформатори прагнули довести свою вірність вселенській, апостольській вірі. Вони не хотіли створювати «нову церкву», вони хотіли реформувати існуючу, повернувши її до чистоти Нікейського та Афанасіївського символів віри. Друге Гельветичне віросповідання прямо каже, що ми приймаємо декрети чотирьох перших вселенських соборів — Нікейського, Константинопольського, Ефеського та Халкедонського. Це було стратегічно важливо для захисту від звинувачень у єресі та для збереження єдності з церквою всіх віків.

Сьогодні, у світі релігійного хаосу, восьмий Господній день нагадує сучасній церкві, що наш Бог — це Бог порядку та об’явленої істини. Трійця вчить нас, що єдність не означає одноманітність. В самому Богу ми бачимо гармонію трьох різних Осіб. Це стає основою для церковного життя, де різні люди з різними дарами об’єднані в одному Тілі Христовому. Яскравим прикладом цього в сучасних церквах може бути багатонаціональна або багатоконфесійна команда прославлення, в якій сестри й брати з різних культур, мов і традицій поєднують свої унікальні голоси, дари та стилі для спільного поклоніння. Таке багатоголосся у служінні не зменшує, а навпаки, підкреслює красу спільної віри і відображає саму природу Бога. Практична відкритість до різноманіття у спільноті дозволяє кожному відчути свою потрібність і розкриває багатство єдності в любові.

Практичне застосування: Трійця як джерело втіхи

Богослов’я, відірване від практики, стає ідолом розуму. Реформатська традиція, зокрема Гейдельберзький катехізис, постійно ставить питання: «Яку користь це приносить особисто тобі?». Вчення про Трійцю — це не лише теоретична концепція, а глибоке джерело християнської стійкості.

Щоб віра у Трійцю була живою та дієвою, пропоную кілька простих кроків для щоденного застосування:

1. Почни день з молитви до Отця, Сина і Святого Духа: щиро подякуй кожній Особі за її дію у твоєму житті.

2. Під час труднощів усвідомлюй, що маєш доступ до допомоги всієї Трійці — звернись до Отця як до люблячого Творця, до Сина як до Спасителя, до Духа як до Втішителя.

3. Хоча б раз на тиждень перечитай уривки з Писання, які відкривають Трійцю (наприклад, Мт. 28:19; 2 Кор. 13:13), і роздумуй, як ця істина змінює твоє ставлення до Бога та людей.

Ці прості дії допоможуть зробити богослов’я Трійці джерелом відчутної підтримки, надії та радості в повсякденному житті.

У боротьбі з сумнівами та почуттям провини

Коли сумління звинувачує нас у гріхах, ми схильні дивитися лише на себе. Але Трійця спрямовує наш погляд на роботу трьох Осіб. Отець обрав нас у Своїй любові ще до закладин світу. Син заплатив за нас на хресті, і Його жертви «більше ніж достатньо для загладження гріхів всього світу». Дух Святий запечатав нас і дає нам впевненість у вічному житті. Ваше спасіння не залежить від вашої сили; воно тримається на вірності Триєдиного Бога. Як зазначає Кевін ДеЯнг, «всі речі приходять до нас не випадково, а з Його батьківської руки».

У молитовному житті

Тринітарне богослов’я радикально змінює нашу молитву. Ми не просто кидаємо слова в небо. Ми маємо доступ до Отця через Сина у Святому Дусі. Коли ви не знаєте, як молитися, Дух Святий «стогне» всередині вас, а Син заступається за вас по правиці Отця. Молитва стає не обов’язком, а участю у вічному діалозі любові, який відбувається всередині Самого Бога. Сперджен влучно зауважив: «Ви не можете молитися без Трійці».

У стражданнях та випробуваннях

Знання про те, що ваш Небесний Отець є Всемогутнім Творцем, а ваш Спаситель — людиною, яка страждала так само, як і ви, дає неймовірну силу. Ви не самотні у своїй «долині сліз». Трійця означає, що Бог не є далеким і байдужим; Він увійшов у наш світ у Сині та перебуває в нашому серці у Дусі. Це дає змогу бути терплячими у нещастях і вдячними за успіху.

Підсумовуючи роздуми над восьмим Господнім днем, можна стверджувати, що Трійця не є обтяженням для розуму, а джерелом натхнення для віри. Ця істина пояснює, чому наше спасіння надійне, життя цілеспрямоване, а надія непохитна. Ми віримо в Бога, Який є Спільнотою, тому ніколи не залишаємося самотніми. Ми віримо в Бога, Який є Любов’ю, і тому завжди перебуваємо в безпеці. Нехай знання Триєдиного Господа приносить тобі щоденну втіху, підтримку у важкі моменти та впевненість у Його невгасимій любові. Нехай Отець укріпить тебе своєю турботою, Син наповнить радістю спасіння, а Дух Святий супроводжує на кожному кроці. Хай кожен день твого життя буде огорнутий благословенням Пресвятої Трійці.

Боже Великий і Всемогутній, Отче, Сину і Духу Святий! Ми схиляємося перед Твоєю незбагненною величчю, дякуючи за те, що Ти відкрив нам Себе не лише як Творець, але і як Спаситель та Освятитель. Дякуємо Тобі, Отче, за Твою батьківську турботу і вічний задум нашого життя. Дякуємо Тобі, Сину, за Твою досконалу жертву і те, що Ти став для нас дорогою до життя. Дякуємо Тобі, Духу Святий, за те, що Ти оселився в наших серцях і ведеш нас шляхом святості. Допоможи нам жити у світлі цієї великої таємниці, довіряючи Тобі у кожній миті нашого земного шляху. Тобі єдиному, істинному і вічному Богу, нехай буде честь, слава і поклоніння нині і на віки віків. Амінь.

Питання для роздумів

• Чому Апостольський символ віри ділиться саме на три частини? Як це пов’язано з досвідом нашого спасіння?
• Як віра в Бога як Творця (Отець) допомагає вам долати тривогу про завтрашній день?.   
• Чому для нашого визволення було необхідно, щоб Син Божий став людиною? Що б ми втратили, якби Він був лише «духом»?.   
• Яка роль Святого Духа у вашому щоденному житті? Як Він «прищеплює» вас до Христа?.   
• Як ви пояснюєте різницю між «одним божественним буттям» та «трьома Особами» новонаверненій людині? Які образи ви використовуєте?.   
• Чому посилання на Слово Боже є єдиним надійним доказом Трійці? Які небезпеки виникають, коли ми покладаємося лише на логіку?.   
• Яка з біблійних подій (Хрещення, Велике Доручення тощо) найбільш яскраво демонструє для вас триєдність Бога?.   
• Як вчення про Трійцю впливає на ваше розуміння церковної громади? Як єдність Божих Осіб має відображатися у наших стосунках?.   
• У чому небезпека модалізму (віри в те, що Бог просто міняє ролі)? Як це вчення робить наше спасіння «несправжнім»?.   
• Як усвідомлення того, що ви «не належите собі, а належите Триєдиному Богу», змінює ваші пріоритети та боротьбу з гріхом?