Сьогодні в Україні питання про Божу справедливість і любов стало особливо важливим. Через війну та несправедливість багато людей запитують: «Де добрий Бог?» або «Чому Його суди не приходять одразу?». Коли ми читаємо Старий Заповіт, часто помічаємо суворість Божих рішень, а в Новому Заповіті шукаємо більш лагідний образ Бога. Дехто вважає, що Бог Старого Заповіту — це лише гнів і закон, а Бог Нового Заповіту — тільки любов і благодать. Тому виникає питання: чи змінюється Бог, і чи може незмінний Творець мати дві різні «особистості»? Ці роздуми мають дві мети: дати богословську відповідь на ці питання і стати джерелом втіхи для тих, хто страждає.

Біль втрат і нерозуміння часто посилює внутрішній конфлікт між святістю та милосердям Бога. Цей конфлікт часто відчувається як дві різні сторони: одна сувора і гірка, інша заспокійлива і м’яка, але разом вони створюють гармонію. Реформатська традиція, яка спирається на уважне вивчення Біблії, дає нам впевненість, що Бог не розділений у Собі. Його святість не виключає любов, а милосердя не суперечить справедливості. Як дві струни, що звучать разом, милосердя і святість не зливаються у щось третє, але не існують одне без одного. У цій статті ми згадаємо основні моменти біблійної історії: від суворих, але сповнених милості подій Старого Заповіту до кульмінації любові і суду на Голгофі в Новому Заповіті. Ми побачимо, як у всій Біблії — від Буття до Об’явлення — відкривається один і той самий Господь, який є і Справедливим Суддею, і Милостивим Батьком. Найвищий прояв цього балансу — на Хресті Ісуса Христа.

Богословська основа: Божественна простота та незмінність

Перш ніж ми звернемося до конкретних текстів Писання, нам необхідно зрозуміти фундаментальний принцип реформатського вчення про Бога — Його неподільність. Як стверджує Бельгійське віросповідання у Статті 1, ми віримо, що існує «лише одна проста духовна істота, яку ми називаємо Богом». Це означає, що Бог не складається з різних «частин» або «якостей», які можуть конфліктувати між собою. Бог не «має» любов чи справедливість як окремі риси — Він є любов’ю і Він є справедливістю одночасно.

Коли ви востаннє відчували цю напругу у своєму житті? Чи був у вас момент, коли доводилося обирати між суворістю і співчуттям, між бажанням відстояти справедливість і прагненням пробачити? Згадайте ці почуття. Саме ці протилежні інстинкти роблять питання єдності Божої святості і милосердя таким особистим і близьким для кожного з нас. Для людей ці поняття часто здаються протилежними: якщо ми справедливі, то караємо, а якщо милосердні, то прощаємо. Але в Богові ці риси існують у повній єдності. Його милосердя завжди справедливе, а справедливість милосердна. Герман Бавінк, відомий реформатський богослов, наголошував, що «кожен комунікабельний атрибут є водночас некомунікабельним». Це означає, що Божа любов не є людською слабкістю; вона незалежна, незмінна й безмежна, як і Його святість.

Бог, Який не змінюється

Другим важливим стовпом є Божа незмінність. Гейдельберзький катехізис (Питання 25) нагадує нам, що Бог відкрився у Своєму Слові як єдиний, істинний і вічний Бог у трьох Особах. Якби Бог Старого Заповіту був іншим, ніж Бог Нового Заповіту, Він би перестав бути Богом, бо зміна передбачає перехід від гіршого до кращого або навпаки. Але Писання чітко каже: «Бо Я, Господь, не змінююся» (Малахії 3:6).

Отже, Бог, який судить у книзі Вихід, і Бог, який милує в Євангелії — це одна і та сама Особа з незмінним характером у всій історії спасіння.

Що ми маємо на увазі під «святістю» та «милосердям»

Щоб уникнути поширених помилок, важливо визначати ці терміни на основі біблійного одкровення, а не власних емоцій.

Святість Бога: палючий вогонь і відділеність

У реформатському богослов’ї святість Бога — це не просто висока моральність. Це Його абсолютна інакшість, Його відділеність від усього створеного, особливо від гріха. Р. С. Спроул підкреслював, що святість — єдиний Божий атрибут, який повторюється тричі (Свят, Свят, Свят!), що показує його особливу важливість.

Для грішної людини Божа святість виглядає як небезпека. До євреїв 12:29 проголошує: «Бо наш Бог — то палючий огонь!». Цей вогонь не є «злим»; він просто настільки чистий, що все нечисте не може встояти в Його присутності. Це пояснює суворі суди Старого Заповіту: коли святість зустрічається з гріхом без посередника, відбувається суд.

Справедливість Бога: вірність Його власному закону

Справедливість — це Божа відданість правді та Своєму власному моральному стандарту. Якщо коротко: Бог карає гріх, бо інакше не був би справедливим. Гейдельберзький катехізис (Питання 11) пояснює, що Божа справедливість вимагає, щоб гріх, вчинений проти Його святості, був покараний вічними муками тіла та душі. Бог не може просто «заплющити очі» на гріх, бо тоді Він перестав би бути справедливим, а отже перестав би бути Богом.

Милосердя та Благодать: любов до недостойних

Милосердя — це коли Бог не дає нам того, на що ми заслуговуємо (покарання). Благодать — це коли Бог дає нам те, на що ми не заслуговуємо (спасіння і благословення). Бельгійське віросповідання у Статті 20 наголошує, що Бог виявив Свою милосердність, віддаючи Свого Сина на смерть за нас.

Варто пам’ятати: Боже милосердя не скасовує Його справедливість. Саме так Бог задовольнив справедливість, щоб ми могли отримати прощення.

Бог Старого Заповіту: не лише Суддя, але й милостивий Батько

Поширена думка, що в Старому Заповіті Бог тільки карає, не відповідає дійсності. Якщо уважно читати Писання, стає очевидною істинна терплячість Бога Старого Заповіту. Щоб це побачити наочно, згадаємо коротко характерний цикл історії Ізраїлю: Божий народ знову і знову впадав у гріх, Бог посилав пророків із попередженнями, а замість негайної кари часто давав ще один шанс на покаяння. Наприклад, після поклоніння золотому тельцю замість миттєвого знищення Бог дозволяє заступництво Мойсея і дає народу другий шанс. У період Суддів Ізраїль багато разів падає у відступництво, кожного разу отримуючи спершу заклик навернутися, потім терпливий період Божого очікування, і лише після безлічі нових падінь приходить суд. Навіть у пророках, таких як Ісая чи Єремія, цей повторюваний ритм — гріх, попередження, ще одна нагода — простежується знову і знову. Саме така послідовність подій дозволяє побачити, як довго Бог мовчки переносить невірність, перш ніж виносить остаточний вирок. Ця біблійна закономірність дозволяє реально відчути, наскільки глибокою і вистражданою є Його терплячість.

Фундаментальне одкровення у Вихід 34

Коли Бог відкриває Своє ім’я Мойсеєві після жахливого гріха народу з золотим телям, Він не починає з гніву. Вихід 34:6-7 каже: «Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий… що прощає провину й переступ та гріх, та Він не залишає без кари».

У цьому уривку бачимо баланс:

1. Пріоритет милості: Бог перераховує Своє милосердя і довготерпіння першими.
2. Непохитність справедливості: Він завершує тим, що «не залишає без кари».

Такий самий баланс бачимо і в Євангелії. Жан Кальвін писав, що Бог продовжує виявляти доброту до грішників, поки не змінить їхню зіпсованість.

Милосердя в Законі та Пророках

Навіть у псалмах, які часто вважаються частиною «суворого» періоду, ми знаходимо слова, що є основою нашої втіхи. Псалом 102(103):8-10: «Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий… Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими».

Реформатське вчення в Другому Гельветичному віросповіданні (Розділ 13) нагадує, що «древні не були зовсім позбавлені Євангелія». Вони спасалися так само, як і ми — вірою в обіцяного Месію, Який мав задовольнити Божу справедливість. Тому святість Бога в Старому Заповіті завжди була поруч із Його милосердним завітом.

Бог Нового Заповіту: не лише Любов, але й палюча Святість

Інша крайність — думати, що Новий Заповіт скасовує Божий гнів. Але саме в Новому Заповіті є найсуворіші попередження.

Ісус Христос як Суддя

Сам Господь Ісус говорив про пекло і суд більше, ніж будь-хто інший. В Об’явленні 19:11-16 ми бачимо Христа не як «лагідного Ісуса», а як грізного Воїна: «Він справедливо судить і воює… Він буде правити ними залізним жезлом, і почавить виноград в чавилі страшного гніву Всемогутнього Бога». Але цей же Цар, Який судить із силою, є Агнцем, Який віддав Себе за гріх світу, і Пастирем, що веде Своїх до живої води. Така паралель допомагає зберігати правильний баланс: Суддя і Воїн залишаються Тим Самим, Хто лагідно носив ягня на руках.

Це той самий Син Божий, який тримав дітей на руках. Його любов до праведності означає гнів проти зла. Бельгійське віросповідання (Стаття 37) пояснює, що вирок останнього суду буде «страшним та жахливим для злих і нечестивих», але «приємним та великою втіхою» для обраних.

Святість у ранній Церкві

Історія Ананії та Сапфіри в Діях 5:1-11 нагадує нам: Бог Нового Заповіту не став більш поблажливим до гріха. Петро прямо сказав: «Ти не людям неправду сказав, але Богові!». Їхньою карою стала миттєва смерть. Це сталося не в суворі часи закону, а в період благодаті. Чому? Щоб показати, що Божа святість не змінюється.

Друге Гельветичне віросповідання (Розділ 6) підсумовує, що коли Писання каже, що Бог засліплює або ожорсточує, Він робить це як «Справедливий Суддя», і Його дії ніколи не бувають несправедливими. Бог Нового Заповіту — це Бог, Який настільки святий, що не терпить жодної неправди у Своєму храмі (Церкві).

Хрест Христа – зустріч Божої святості і милосердя

Ключ до балансу між милосердям і святістю відкривається на Голгофі. Тут Божі риси не суперечать одна одній, а проявляються найповніше. Саме Хрест є тим місцем, де пролунав древній пророчий відгомін: «А Він був поранений за гріхи наші, зломлений за беззаконня наші; кара на Ньому була задля нашого миру, і Його ранами нас зцілено» (Ісая 53:5). У цьому одному вірші зливаються справедливість Божого суду і глибина Його милосердя, роблячи Голгофу вершиною всього біблійного сюжету.

Логіка викуплення в Гейдельберзькому катехізисі

Питання 12-15 катехізису ведуть нас через глибокі роздуми:

1. Ми заслуговуємо на покарання за Божою справедливою постановою.
2. Бог вимагає задоволення Своєї справедливості.
3. Ми самі не можемо заплатити (наш борг лише зростає).
4. Нам потрібен Посередник, Який є одночасно «справжньою і праведною людиною» (щоб постраждати за нас) та «істинним Богом» (щоб витримати тягар Божого гніву).

На Хресті Бог виявив Свою Справедливість, бо не залишив гріх без покарання — Він покарав його в Особі Свого Сина. І водночас Він виявив Своє Милосердя, бо Сам став жертвою за нас. Як писав Кальвін, на Хресті «справедливість і мир поцілувалися».

Перемога справедливості через любов

У дусі Канонів Дорту (Другий пункт, Стаття 2) ми визнаємо: «Оскільки ми самі не можемо ні задовільнити Бога, ані визволити себе… Бог, по Своїй безмежній милості, дає нам запоруку — Свого Однородженого Сина».

Для українців, які шукають справедливості, Хрест показує, що Бог не ігнорує зло. Він так ненавидить гріх, що Його Син пролив кров, і так любить нас, що дозволив цій крові пролитися замість нашої. Це не поверхнева любов, яка закриває очі на зло, а свята любов, що перемагає зло самопожертвою.

Як це пережити і як діяти в часи випробувань

Розуміння того, що Бог є і Суддею, і Батьком, допомагає зберігати духовний баланс.

1. Впевненість серед страху

Якщо бачити в Богові тільки Суддю, виникає постійний страх. Якщо бачити лише добро, з’являється самовпевненість і байдужість. Реформатська віра наголошує на «єдиній втісі» (Гейдельберзький катехізис, Питання 1): ми належимо Христу, Який уже заплатив за наші гріхи. Для нас ця «єдина втіха» — це прихисток, де тебе вже чекають, де ти маєш справжню належність і безпечне місце незалежно від життєвих бур. Христос не лише наш Суддя, а й наш Захисник, до якого ми можемо прийти у найтемніші дні та знайти місце, куди нас приймають не за заслуги, а з любові. Це дає спокій навіть у часи випробувань. Навіть якщо світ судить нас несправедливо, у Христі ми виправдані.

2. Терпіння до Божих судів

Ми часто хочемо, щоб Божий суд настав одразу. Але Старий Заповіт показує, що Бог терплячий і дає час на покаяння навіть ворогам, як це було з Ніневією. Його терпіння є проявом милосердя, яке ми самі отримали. Р. С. Спроул нагадує: краще питати не «Чому Бог не карає всіх одразу?», а «Чому Він спас мене?».

Запропоную вам невелике практичне завдання: на кілька хвилин задумайтеся і запишіть ім’я тієї людини або групи людей, до кого ви відчуваєте найбільший осуд чи нетерпимість. Хто ваша особиста «Ніневія», щодо кого вам найважче молитися про їхнє покаяння, а не про суд? Помоліться, щоб Господь дав вам терпіння до цієї людини, як Він терпить до нас.

Ця вправа допоможе не лише зрозуміти, а й прийняти заклик до Божого терпіння і практично втілювати його у стосунках з іншими.

3. Боротьба з гріхом без спроб заслужити Божу любов

Розуміння Божої святості спонукає нас серйозно ставитися до власних гріхів. Ми каємося не для того, щоб умилостивити Бога (це вже зробив Христос), а тому що прагнемо Його святості. Друге Гельветичне віросповідання (Розділ 14) вчить, що справжнє покаяння — це Божий дар, який веде до відрази до гріха. Щоб цей процес не залишався лише ідеалом, а ставав частиною життя, варто практикувати конкретні звички. Наприклад, можна щотижня виділяти час для молитви-дослідження сумління або мати духовного товариша для взаємної підтримки у гріховній боротьбі. Відкрите визнання своїх слабкостей у безпечній спільноті допомагає реально боротися зі злом у власному серці й рости у святості разом з іншими.

4. Надія для України

Ми визнаємо, що Бог — «Господь, що чинить правду та суд для всіх переслідуваних» (Пс 102:6). Жодне зло в Бучі, Ірпені чи Маріуполі не залишиться поза Його увагою. Божа справедливість — це надія для праведних, а не загроза. Бог Старого Заповіту — це той самий Бог, який і сьогодні чує крик українських матерів.

Поширені помилки та як їх уникнути

Зрілому християнину важливо вміти розпізнавати спотворені уявлення про Божий характер.

1. Марціонізм (Два Бога): Думка, що Бог Старого Заповіту злий, а Нового добрий. Це єресь. Наприклад, коли у церковних розмовах хтось каже: “Я більше люблю Ісуса, бо в Старому Заповіті Бог такий суворий і жорстокий”, варто зупинитись — це вже прояв сучасного “марціонізму”. Писання це одна історія одного Бога. Бельгійське віросповідання (Стаття 2) стверджує, що ми пізнаємо Бога і через творіння, і ще більше через Його Слово. Це Слово єдине.
2. Сентименталізм: Бог як “добрий дідусь”, який нікого не засудить. Чи чули ви колись в проповідях подібні слова: “Головне, що Бог нас любить, а більше нічого вже не важливо” — таке спрощення підводить до сентименталізму. Це ігнорує слова Христа про пекло і “палючий вогонь”. Бог, який не судить зло, не є добрим Богом.
3. Легалізм: Спроба заслужити любов Бога через виконання закону. Часто з уст християн можна чути подібні слова: “Я точно потраплю на небеса, бо дотримувався всіх церковних приписів і не маю тяжких гріхів”. Такий юридичний підхід і є легалізмом. Канони Дорту (Пункт 1, Стаття 9) спростовують це: “Обрання не здійснюється на підставі передбачення віри чи послуху… воно є джерелом усіх благ”. Ми не святі, щоб Бог нас полюбив; Бог нас полюбив, щоб зробити нас святими.
4. Антиномізм: “Бог мене любить, тож я можу грішити”. Наприклад, хтось виправдовує моральні компроміси словами: “Бог простить, у Нього безмежна любов — тож нічого страшного”. Це і є антиномізм. Гейдельберзький катехізис (Питання 64) прямо каже: “Неможливо, щоб ті, хто прищеплені до Христа… не приносили плодів вдячності”.

Практичні висновки: як жити в цьому балансі

Спираючись на реформатську спадщину та Святе Писання, пропоную такі кроки для щоденного життя:

• Під час читання Біблії завжди шукаймо разом милосердя навіть у судах Старого Заповіту (як Бог рятував залишок?) і святість у обітницях Нового Заповіту (яку ціну заплачено за нашу свободу?).
• У молитві: Починайте з поклоніння Божій святості («Нехай святиться Ім’я Твоє»), а потім приступайте до Його трону благодаті з відвагою. Пам’ятайте, що ми маємо «Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного».
• У сім’ї будьте схожими на Бога: залишайтеся твердими у принципах (святість), але завжди готові пробачити того, хто щиро кається (милосердя). Не використовуйте справедливість як виправдання для жорстокості.
• У церкві: Ставтеся до Таїнств (Хрещення та Вечері) з благоговінням. Це не просто символи, а «видимі святі знаки та печаті» Божої вірності Своєму завіту.
• Щодо війни: довіряйте остаточну помсту Богові. Коли серце наповнюється гнівом, пам’ятайте: Бог ненавидить зло ще більше, ніж ми, і Його суд буде справедливим. Але також моліться за покаяння тих, кого ще можна спасти, бо Бог «не хоче смерті грішника».

Завершення

Наш Бог — не «дволикий Янус» і не бог, що змінюється. Він — «Господь, Бог милосердний… та Він не залишає без кари». Протягом усієї історії Бог виховував Свій народ, показуючи, що неможливо спастися власними силами, і вказував на досконалого Посередника. Старий Заповіт — це обітниця святої любові, а Новий Заповіт — виконання цієї любові через святу жертву. Нехай це знання принесе вам глибокий мир: ви під захистом Того, Хто достатньо сильний, щоб судити весь світ, і достатньо люблячий, щоб витерти кожну сльозу з ваших очей. Шукайте Христа на кожній сторінці Біблії, бо саме в Ньому святість і милосердя стали вашим спасінням.

Помолімось: Господи Всемогутній, ми впокорюємося перед Твоєю незбагненною величчю і дякуємо Тобі за те, що Ти не лише Справедливий Суддя, перед Яким тремтить усе створіння, а й наш Милостивий Отець у Христі Ісусі; молимо Тебе за Україну — нехай Твоя святість зупинить зло, а Твоє милосердя зцілить наші розбиті серця і зміцнить нашу віру в Твої вічні обітниці, аж поки ми не побачимо Твого славного лиця. Амінь.

Питання для роздумів:

• Чому нам часто легше бачити Бога або «лише гнівом», або «лише любов’ю»? Які небезпеки несе кожна з цих крайнощів?
• Прочитайте Вихід 34:6-7. Як ви думаєте, чому Бог відкрив Себе саме в такій послідовності атрибутів?
• Чи змінилося ваше ставлення до суворих судів Старого Заповіту після обговорення Божої святості як «палючого вогню»?
• Обговоріть вислів: «На Хресті Бог був найбільш справедливим і найбільш милосердним одночасно». Як це допомагає вам розуміти Євангеліє?
• Як усвідомлення того, що Бог є Справедливим Суддею, допомагає вам реагувати на несправедливість війни в Україні?
• Чому Божа незмінність є важливою для нашої впевненості у спасінні? (Спирайтеся на Статтю 1 Бельгійського віросповідання).
• Яке з питань Гейдельберзького катехізису (1, 11 або 12-18) найбільше «промовляє» до вашої поточної життєвої ситуації?
• Як ми можемо виявляти баланс між істиною (святістю) та благодаттю (милосердям) у наших стосунках з тими, хто нас образив? (Практичне питання).
• У яких моментах життя Ісуса Христа ви бачите прояв Його суворої святості щодо гріха?
• Як віра в те, що Бог «не залишає без кари», впливає на вашу боротьбу з особистим «прихованим» гріхом? (Практичне питання).