Божий суд і заклик до праведності

Божий суд і заклик до праведності

Amos 8:1-12;  Psalm 52; Colossians 1:15-28; Luke 10:38-42

Вступ

Хто з нас не знає, що таке фізичний голод? Український народ пережив страшні часи голодомору, коли шматок хліба був на вагу золота. Та пророк Амос говорить про інший, ще жахливіший голод – «не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова» (Ам.8:11) . Уявіть собі: люди будуть бігати від моря до моря в пошуках слова Божого, але не знайдуть (Ам.8:12) . Це суд Божий над Ізраїлем – залишити народ без живильного Божого Слова, позбавити їх духовного хліба.

Чому Бог так суворо карає Свій народ? Відповідь – через гріх, несправедливість і зневагу до Бога. Тема нашої проповіді сьогодні – Божий суд і заклик до праведності. На основі пророцтва Амоса 8:1-12 ми побачимо реальність Божого суду над гріхом та велич Божої святості. Псалом 52 допоможе нам усвідомити, що злочестиві не уникнуть Божої відплати, а праведні утверджуються в упованні на Його милість. Послання до Колосян 1:15-28 відкриє Божу відповідь на проблему гріха – звершене викуплення в Христі, яке робить нас святими і неповинними перед Богом. А Євангелія від Луки 10:38-42 покаже, як ми повинні відповісти на Божий заклик: як Марія, вибрати «найкращу частку» – слухати слово Христове і жити в Його присутності.

Проповідь матиме три основні частини. Спершу поглянемо на неминучість Божого суду – Бог святий і справедливий, гріх не залишиться без покарання. Друга частина – праведність через Христа – як Бог вирішив проблему нашого гріха через жертву Свого Сина, закликаючи нас до покаяння і віри. Третя частина – наш відгук: слухати Боже Слово і жити праведно – як уникнути духовного голоду, приймаючи Божу благодать і перебуваючи в Його слові.

Нехай кожен із нас відкриє сьогодні своє серце для Божого голосу. Бог праведний Суддя, але Він також милостивий Отець, що дає нам шлях спасіння і життя. Слухаймо Його слово – щоб не було пізно, щоб не настали для нас дні духовного голоду.

1. Святий Бог і неминучий суд над гріхом

Пророк Амос був простим пастухом із Текоа, якого Бог покликав проголосити суд північному царству Ізраїлю у VIII столітті до Р.Х. (близько 760-750 р. до Р.Х.). Під час правління Єровоама II Ізраїль переживав економічний добробут, але духовно занепав: панували ідолопоклонство, розбещеність і гноблення бідних. Амос сміливо викриває гріхи народу і особливо еліти: багатії жадібно скуповували зерно, «зменшували ефу та неправдивою вагою кривили», чекали, коли мине субота, щоб знову обдурювати покупців і «купувати за срібло нужденних, а вбогого – за взуття» (Ам.8:5-6) . Народ формально приносив жертви Богові, але серцем був далекий від Нього. Тому Господь показує Амосу символічне видіння: кошик стиглих плодів (Ам.8:1-2). Плід достиг – і Господь каже: «Доспів кінець Моєму народові Ізраїлеві, уже більше йому не прощу!» (Ам.8:2) . Ізраїль «доспів» у своєму гріху, дозрів до суду, як перестиглий плід.

Бог проголошує, що не забуде жодного злого вчинку (Ам.8:7) . Буде плач і темрява: «вчиню захід сонця опівдні… оберну ваші свята в жалобу» (Ам.8:9-10) . Найстрашніше ж покарання – «голод… спрага почути Господні слова» (Ам.8:11) . Бог, бачачи нечестя народу, відбере від них Своє слово, Свою присутність і пророчий голос. Це справді найтяжчий вирок: люди можуть терпіти брак хліба, та без Божого слова душа гине. Як зазначає один богослов, «найстрашніший суд – коли Бог мовчить, коли люди, вперто не слухаючи Його, врешті вже не почують Його голосу» . Без Божого слова не може бути надії на спасіння .

Слово Боже одностайно свідчить: Бог є святий і праведний, тому гріх не може залишитися непокараним.

«Чи дозволить Бог такому непослуху та противленню залишатися безкарними? Звичайно ж, ні», навчає Гейдельберзький катехізис, Питання 10 . «Як справедливий Суддя, Бог карає гріхи, які ми чинимо нині, так само як і ті, що були вчинені раніше. Він карає як у цьому, так і в прийдешньому житті.» .

Псалом 52 живо змальовує долю злої людини, яка «хвалиться злом» і «любить лукавство» (Пс.52:3-5). Давид говорить про буйного грішника (ймовірно, ідумея Доега, що вчинив підлість), і пророкує: «Отож, Бог зруйнує назавжди тебе… і тебе викоренить із країни життя» (Пс.52:7) . Жорсткі слова! Бог «зруйнує назавжди» гордого злочинця. Праведники побачать це і візьмуть собі науку (Пс.52:8) . Натомість той, «хто Бога не чинить своєю твердинею», тобто не шукає захисту в Господі, а покладається на багатство та силу, впаде назавжди (Пс.52:9) .

Чи не надто це суворо? Багатьом сучасним людям важко прийняти істину про Божий гнів. Але Писання відкриває нам Божий характер: Він не лише любов, але й святий Суддя.

«Бог, звичайно, милостивий, але Він також справедливий», підкреслює катехізис . «Божа справедливість вимагає, щоб гріх, скоєний проти Його вищої величності, був покараний найвищою карою» – тобто вічною карою . Кожен гріх – це зневага до величі Всевишнього Бога.

Реформатський богослов Р. К. Спроул влучно назвав гріх «вселенською зрадою» проти Бога . Він пояснив: «Гріх – це зрада проти досконало чистого Суверена. Це акт крайньої невдячності супроти Того, кому ми завдячуємо всім… Найменший гріх – це виклик вселенській Божій владі, бунтівний вчинок, образа Його святості» . Якщо подивитися на гріх Божими очима, стане зрозуміло, чому «найтаємничіше в таємниці гріха – не те, що грішник заслуговує смерті, а те, що він ще продовжує жити» . Бог у довготерпінні часто здержує Свій гнів, чекаючи нашого каяття. Але коли люди вперто противляться, неминуче настає момент суду. Для Ізраїля за Амоса цей час настав: їхні гріхи «достигли» і більше не терпітимуться.

Це попередження і для нас. Бог той самий святий і ревнивий щодо правди й сьогодні. Він бачить кожну нашу несправедливість, неправду, прихований гріх серця. Ми, може, звикаємо до гріхів і вважаємо їх незначними. Але Бог ніколи не примириться з гріхом. Якщо людина або народ вперто не слухає Божого голосу, може настати суд – Бог «візьме Своє слово», і це найстрашніше, що може статися з душею . Живемо у час, коли Біблія і проповідь є доступними майже для всіх – це велика Божа милість. Але як багато людей нехтують цим! Недільні богослужіння, Біблія припадає порохом на полиці – людям «бракує часу» на Бога, як Марта з євангельської історії (Лк.10:40). Якщо суспільство зневажає Боже слово, то справедливо, якщо Бог забере його – настане духовний голод, коли люди кинуться шукати істини, а її немає… Пророк Амос закликає нас сьогодні задуматися: чи ми не стаємо подібні до тих ізраїльтян, котрі більше думали про прибутки та розваги, ніж про Бога? Чи не «топчемо ми бідного» (Ам.8:4) – можливо, у погоні за власною вигодою забуваємо про милосердя і справедливість? Чи не приходимо на богослужіння лише з традиції, а серце наше «прагне» скоріше повернутися до своїх справ, як ті купці в Ізраїлі (Ам.8:5)? Господь застерігає: такий шлях веде до суду. «Не обманюйте себе, – пише апостол, – Бог осміяним не буває! Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Гал.6:7).

Тож перший урок: Бог абсолютно святий і справедливий, гріх неминуче накликає Божий суд. Але на цьому не крапка. Бо та ж святість і любов Божа відкриває нам шлях спасіння. Бог проголошує суд – і водночас дає заклик до праведності, показує вихід для грішника. Цей вихід – у Ньому Самому, в Його милості, яка звершується через Ісуса Христа.

2. Христос – праведність для нас (Божа відповідь на проблему гріха)

Похмуре пророцтво Амоса ставить питання: чи є надія? Чи може грішник уникнути страшного суду святого Бога? Слово Боже відповідає: так, у Бога є план спасіння! У книзі Амоса, після всіх попереджень, наприкінці сяє промінь надії – Господь обіцяє відновити нащадка Давидового і помилувати рештку народу

‘Того дня Я поставлю упалу Давидову скинію і проломи в ній загороджу, і поставлю руїни його, і відбудую його, як за днів стародавніх, щоб решту Едому посіли вони, і всі ті народи, що в них кликалося Моє Ймення, говорить Господь, Який чинить оце. Ось дні настають, говорить Господь, і орач із женцем зустрінеться, а топтач винограду із сіячем, і гори закрапають виноградовим соком, а всі взгір’я добром потечуть. І долю народу Свого, Ізраїля, Я поверну, і побудую міста попустошені, і осядуть вони, і засадять вони виноградники, й питимуть їхнє вино, і порозводять садки, і будуть їсти їхній овоч. І Я посаджу їх на їхній землі, і не будуть їх більш виривати з своєї землі, яку Я їм дав, говорить Господь, Бог твій!’ (Ам.9:11-15).

У Новому Заповіті ми бачимо сповнення цієї надії: Бог послав Свого Сина, щоб взяти на Себе наш гріх і дарувати нам Свою праведність.

Апостол Павло у Посланні до Колосян 1:15-20 підносить величну пісню про Христа: «Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива» . Христос – не просто пророк чи учитель, Він – Бог, який став людиною. «Ним створено все на небі й на землі… усе через Нього й для Нього створено!» (Кол.1:16) . Він – Володар усього творіння і «Голова тіла, Церкви» . «У Ньому перебуває вся повнота [Божества]»  – тобто Христос сповна має Божу природу і атрибути. Саме тому тільки Він міг розв’язати проблему гріха.

Як саме? Павло продовжує: «[Бог] Ним поєднав із Собою все, примиривши кров’ю Хреста Його» (Кол.1:20) . Ось розв’язка: на хресті Голгофи Син Божий пролив Свою невинну кров, щоб задовольнити Божу справедливість. Пам’ятаєте вимогу Божої святості з катехізису? «Бог вимагає, щоб Його справедливість була задоволена… або нами, або ким-небудь іншим» . Ми самі не могли б цього зробити – наш борг гріха надто великий (Пс.49:8-10). Але Христос, єдиний праведний Чоловік і водночас всемогутній Бог, став тим Заступником!

«Якого Посередника і Спасителя ми повинні шукати? – питає катехізис, питання 15. – Того, хто є справді людина і справді праведник, але при цьому могутніший за всі створіння, тобто справжній Бог» . «Хто ж цей Посередник?» – продовжує катехізис п.18. Відповідь радісна: «Наш Господь Ісус Христос, даний нам, щоб повністю звільнити нас і виправити наші стосунки з Богом» .

Амінь! Бог Сам дав рішення – Ісус Христос, Богочоловік, став нашим викупом і праведністю.

Подивіться, як чудово це описано у Колосян 1:21-22: «І вас, що були колись відчужені й вороги (Богові) думкою в злих учинках, тепер же примирив смертю в людськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою» . Ось мета Христового діла – зробити нас святими, бездоганними в Божих очах! Ми, що були ворогами і злочинцями перед Богом, через хрест Христів отримуємо прощення і новий статус – праведників. Не за наші заслуги, а з благодаті. Не тому, що ми виправдали себе – а тому, що Христос виправдав нас Своєю кров’ю.

Це найбільша звістка Євангелії: грішник може бути виправданий перед Богом вірою в Ісуса Христа. Ісус на хресті зайняв наше місце, поніс кару суду, яку ми заслужили, щоб ми ніколи не скуштували «голоду» відлучення від Бога. Колосян 1:13-14 каже: «[Бог] визволив нас із влади темряви і переставив до Царства Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів» . Це вже відбулося: Христос виголосив на Голгофі «Звершилось!» (Ів.19:30), завіса в храмі роздерлась – шлях до Бога відкрито. Божий суд над нашим гріхом відбувся на тілі Христовому, щоб Божа милість засяяла для нас. «Бог уже не пригадає моїх гріхів… а з благодаті дарує мені праведність Христа, щоб визволити мене навіки від суду», радісно проголошує Гейдельберзький катехізис  . Уявіть – вільний від суду назавжди!. Чому? Бо Ісус зазнав замість нас осуду Божого на хресті (Мт.27:46, Гал.3:13). Бог тепер «не бачить» у мені гріха, Він бачить на мені праведність Свого Сина, наче білу одежу (Іс.61:10). Ось що означає бути «в Христі» – «в Ньому ми стали праведністю Божою» (2Кор.5:21).

Дорогі брати і сестри, це єдина надія на спасіння від праведного Божого гніву – увірувати в Господа Ісуса Христа. Ніякі наші діла, релігійні обряди чи заслуги не вирвуть нас із осуду, тільки Христова жертва. Люди Старого Заповіту лише в тіні та прообразах бачили це (через жертовні тварини, через пророків, як Амос, які кликали до покаяння). Ми ж маємо повне об’явлення. Бог зробив все необхідне, щоб «поєднати з Собою» навіть найнечестивішого грішника – питання лише, чи ми приймаємо цей дар.

Можливо, дехто слухаючи це, відчуває біль у совісті – усвідомлює свої провини перед Богом. Знайте: є вихід! Не впадайте у відчай, дивлячись на свої гріхи, а погляньте вірою на Христа, розп’ятого і воскреслого. Він «сповна заплатив за всі наші гріхи і визволив нас від влади диявола» (Гейд. катехізис, п.1). Він «полюбив нас і обмив кров’ю Своєю від наших гріхів» (Об.1:5). Він воскрес із гробу, перемігши смерть – аби ми жили вічно. Сьогодні Бог звертається до кожного: покайся в своїх гріхах, визнай їх перед Ним, і вір у Ісуса як свого Спасителя і Господа. Тоді Христова праведність стане твоєю праведністю, а твоя провина щезне. Божий суд більше тобі не страшний – він звершився на Христі. Натомість ти тепер Божа дитина і спадкоємець життя. Який контраст: ті, хто вперто тримаються гріха, будуть «зруйновані й викоренені» (Пс.52:7) , а хто ховається в Христі – «мов зелена оливка у Божому домі», напоєна милістю Божою повіки (Пс.52:10) .

Отже, друга істина: Божа святість не тільки судить гріх, а й через Христа дарує нам праведність і спасіння. Це дивовижна благодать, але її треба прийняти. І тут ми переходимо до третього пункту: як ми маємо жити у світлі Божого спасіння? Відповідь: слухати Божого Слова і перебувати в Христі щоденно.

3. Вибрати «найкращу частку»: слухати Боже слово і жити праведно

Повернімося до картини, з якої ми почали: голод за Божим словом. Чому він настав на Ізраїль? Бо люди зневажали слово Боже – не слухали пророків, відкидали заклик до покаяння. Амос неодноразово передавав їм слово від Господа: «Шукайте Господа – і будете жити» (Ам.5:6), «Ненавидьте зло, і любіть добро, і встановіть на суді право» (Ам.5:15). Та більшість не хотіли слухати. В Амоса 7:12 священник Амасія навіть каже пророку: «Явися та й втікай собі до юдейського краю… а в Ізраїлі більше не пророкуй!». Люди закривають вуха – і зрештою Бог дає їм те, що вони начебто хотіли: Він забирає від них голос пророцтва. Але тоді настає духовна порожнеча, страх, розпач.

Цей сумний урок вчить: нехтувати Божим словом – смертельно небезпечно для душі. Натомість слухати Боже слово – це єдине, що справді потрібне людині для життя вічного і праведного. Згадаймо Ісуса у домі Марти та Марії (Лк.10:38-42). Марта турбувалася про частування дорогого Гостя, і це, здавалося, добре діло. Марія ж сіла біля ніг Ісуса і жадібно ловила Його слова, залишивши всю роботу. Марта обурилася, що сестра їй не допомагає. Але Ісус лагідно відповів: «Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї» . Яка ж «частка»? Слово Боже! Слухання і перебування з Христом – це і є єдина потрібна річ. Їжа на столі – добре, але «не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що виходить із уст Божих» (Мт.4:4). Марія, каже Августин, «збирала крихти з того багатого бенкету – Божого Слова» . Вона бенкетувала духовно, поки Марта метушилася. І Господь підтвердив мудрість Марії: слухати Його – цінніше за всі клопоти.

Дорогі, сьогодні Христос звертається до нас: «Чи вибереш ти найкращу частку?» Чи знайдеш час присісти біля ніг Ісуса щодня – в молитві, в читанні Писання, у богослужінні? Чи, бува, наше життя не стало суцільною біганиною, «турботою про багато», де на Боже слово бракує уваги? Марта робила, здавалося, потрібну справу – готувала на стіл – але Ісус показав, що навіть служіння і активність не можуть замінити особистого спілкування з Ним. Якщо ми зайняті релігійною діяльністю, соціальними справами, допомогою іншим (що добре!), але занедбуємо молитву, Писання, слухання проповіді, то губимо головне. Тоді ризикуємо підмінити живу віру пустою суєтою. Навіть у служінні Церкві можна стати «Мартою» – працювати багато, але втратити радість і силу, бо відірвався від джерела – від Христа. Господь закликає: «Вернися, сядь у Моїх ніг, слухай Мій голос. Це – одне потрібне».

Саме через Боже Слово діє Дух Святий, народжуючи і зміцнюючи віру.

«Дух Святий породжує віру в наших серцях через проповідь Святої Євангелії», говорить Гейдельберзький катехізис (пит.65) .

Коли ми слухаємо Писання, Бог годує наші душі духовним хлібом  . Пам’ятаєте, як у пустелі ізраїльтяни збирали манну щодня? Так само і ми потребуємо щоденної порції Божого слова. Якщо цього не робити, серце стає слабким, піддається спокусам, віра вщухає. Натомість «блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони наситяться», – обіцяв Ісус (Мт.5:6). Духовно голодний – це той, хто відчуває потребу в Богові, прагне навчання від Нього. І Господь вірний: «відкрий свої уста – і Я наповню їх» (Пс.80:11). Він дає нам сьогодні Біблію рідною мовою, свободу зібрань, проповідників – скільки поживи! Чи не сором, якщо ми цим нехтуємо?

Зважмо ще раз попередження Амоса. Бог послав був багатьох пророків до Ізраїля – народ мав нагоду слухати. Та коли відкинули – настала тиша.

«Коли ми нехтуємо небесною наукою, що далеко цінніша від земних благ, чи не заслужили ми, щоб Бог відняв Своє слово у відповідь на наше вперте небажання слухати?» – зауважує Жан Кальвін . «Не дивно, що Бог забирає Своє слово від невдячних, коли бачить, що до нього ставляться насмішкувато та зневажливо», – пише він .

Ці слова спонукають нас трепетно цінувати кожну нагоду почути Євангеліє. Коли лунає проповідь, відкриймо вуха і серця, бо то Бог промовляє до нас Своєю рукою (через людського вісника) . Не будьмо, як ті, хто «мають вуха та не чують». Щонеділі Господь накриває нам стіл духовної трапези – приходьмо ж із голодним серцем, смакуймо слово, роздумуймо над ним вдома кожного дня. Тоді наш дух буде ситий, а віра – міцна. Тоді й у житті будемо приносити плід праведності.

Слухати слово – це не лише набиратися знання, а й виконувати його. Бог через пророків не просто інформував Ізраїль про гріх, а закликав змінитися – чинити праведно, милувати вбогих, відкласти ідолів. Так само і нас Слово Боже має вести до дії. Апостол Яків пише: «Будьте виконавцями слова, а не слухачами самими» (Як.1:22). Якщо ми, почувши про святість Бога, про свій гріх – підемо і нічого не змінимо, то нащо тоді слухали? Писання нас вчить прощати – отже, ми маємо простити кривдників. Воно вчить говорити правду – отже, маємо покаятися в неправді і контролювати свій язик. Навчає допомагати бідним – отже, перестаньмо бути черствими, почнімо творити милостиню. Правдиве слухання Божого слова завжди приводить до практичних кроків послуху. Інакше наша віра мертва.

І тут знову пригадую Марію і Марту. Після того, як Марія наситилася словом Ісуса, чи не допомогла вона тоді Марті на кухні? Певно ж, допомогла – і робила це з радістю і миром в серці, бо спершу почула Господа. Так і ми: наслухавшись Господа, йдемо служити ближнім із правильно розставленими пріоритетами. Господь Ісус казав: «Коли хто любить Мене, то слово Моє берегтиме… і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього» (Ів.14:23). Через слухняність слову ми переживаємо Божу присутність ще більше. Божа правда втілюється в наш характер і стосунки. У темному світі християни, наповнені Божим словом, сяють як світильники. Тоді навіть невіруючі, бачачи наші добрі діла, прославлять Отця Небесного (Мт.5:16). Саме цього бажає Бог – щоб ми, виправдані Христом, жили праведно, віддзеркалюючи Його характер. Як писав апостол Павло: «Христос у вас, надія слави… Його ми проповідуємо… навчаючи кожну людину… щоб учинити кожну людину досконалою в Христі» (Кол.1:27-28) . Христос живе в нас через Духа Святого і Слово, щоб змінювати нас від слави в славу, від гріха до праведності.

Тож третій урок: прийнявши спасіння в Христі, ми покликані постійно перебувати в Божому слові та жити за ним. Це і є шлях зростання в праведності та запорука, що нас не спіткає духовний голод. Там, де люди смиренно слухають Господа, там Його благодать рясно зливається. Там, де шанується Писання, там Дух Святий оживляє церкву. І навпаки – занедбаймо слово, і охолоне віра, розмножиться гріх, церква ослабне. Нехай же цього не буде між нами!

Практичне застосування: Давайте перевіримо своє життя. Чи виділяю я щодня час для читання Біблії і молитви? Якщо ні – вирішіть почати хоча б із кількох хвилин щодня, але регулярно, читаючи підряд якусь книгу Біблії. Чи слухаю я уважно проповідь у церкві? Чи, бува, думки не витають десь, як ті купці Ізраїлю думали про торгівлю на суботі? Якщо важко зосередитися – моліться перед богослужінням, просіть Бога відкрити серце, записуйте почуте, щоб краще запам’ятати. Обговорюйте після зібрання Слово з родиною чи друзями: «про що ти почув сьогодні і як це застосувати?». Таким чином слово глибше западає в серце. І головне – коріться тому, що Бог відкрив вам. Можливо, треба покаятись у гріху – зробіть це негайно. Може, треба комусь попросити пробачення чи пробачити – не відкладайте. Може, Бог кличе вас більше часу приділяти дітям, чи підтримати якусь потребуючу сім’ю – відгукніться. Будьмо не лише слухачами, але й виконавцями. Тоді Боже слово стане нашим щоденним хлібом і перетворить наше життя.

На завершення знов погляньмо на різницю двох людей з Псалма 52: «Ось муж, що не вважав Бога своєю твердинею… та на багатство надію покладав… А я, – каже псалмоспівець, – як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божу милість повіки-вічні!» (Пс.52:9-10) . Одні сподіваються на себе і тим самим відкидають Бога – їх чекає руїна. Інші уповають на милосердя Господа і процвітають, мов зелена оливка, навіть у посуху. Хто ті інші? Це ті, хто слухають Бога і довіряють Його слову. Така людина навіть у часи випробувань матиме в собі джерело життя (Єр.17:7-8).

Сьогодні в час війни і потрясінь нам як ніколи потрібно триматися Божого слова! Воно підбадьорює: «Я з вами по всі дні» (Мт.28:20). Воно застерігає: «не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (Рим.12:21). Воно втішає: «ще трохи, і дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й не забариться» (Євр.10:37). Не дозволяймо інформаційному шумові цього світу заглушити голос Пастиря. Виділяймо час у сім’ях читати дітям Біблійні історії, молитися разом. Нехай у наших домах звучить не лише новинна стрічка чи телебачення, а й псалми, духовні пісні, читання Євангелії. Так ми протистоятимемо темряві і зневірі. У Божому слові – світло для нашої країни.

Висновок

Друзі, сьогодні ми розважали над серйозними істинами. Бог є святий і справедливий – гріх викликає Його праведний гнів. Ізраїль за днів Амоса зазнав суворого суду, бо знехтував Божою святістю. Але разом з тим ми бачили, що Бог – багатий милосердям. Він дав Свого Сина, Ісуса Христа, щоб врятувати нас від неминучого суду. На хресті здійснився і Божий суд, і Божа любов одночасно: суд – бо гріх покараний у Христі, любов – бо грішник прощений і виправданий. Тож тепер перед нами стоїть вибір: залишитися в своїх гріхах – чи прийти під хрест Ісуса в покаянні та вірі. Перший шлях веде до загибелі, другий – до життя. Закликаю кожного: виберіть життя! «Шукайте Господа – і будете жити» (Ам.5:6).

Якщо ваше серце дорікає вам, якщо відчуваєте тягар провини – не носіть його далі. Ісус простягає руки: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я заспокою вас» (Мт.11:28). Він вже заплатив за ваш мир. Віруйте Йому, попросіть прощення – і ви отримаєте полегшення, радість спасіння. «Хто вірує в Сина, той на суд не приходить», обіцяє Писання (Ів.3:18). Нехай ніхто не піде звідси під тягарем гріха, але з вірою покладе його до ніг Христа.

А для тих, хто вже прийняв Христа: чи живемо ми гідно цього покликання? Бог хоче бачити в нас плід праведності. Він дав нам Духа Святого і Слово, щоб змінювати нас. Можливо, ви відчули себе духовно охололими, занедбаними – поверніться до «першої любові» (Об.2:4-5). Відкрийте Біблію знов, наче вперше, спрагло шукайте в ній Божого голосу для себе. Відновіть молитву. Бог близький – варто тільки звернутися. Нехай ніхто з нас не переживе «голоду за словом», а навпаки – щоденне духовне насичення і зростання в Божій благодаті. Господь готовий говорити – питання, чи ми слухаємо.

На останок, нас підбадьорює обіцянка з Псалма 52: «А я буду славити вічно Тебе, (Боже,) що вчинив Ти оце, – і надіятимусь на Твоє Ймення, бо Ти благий для святих Твоїх» (Пс.52:11) . Нехай це стане нашою піснею: будемо вічно прославляти Господа за спасіння, яке Він звершив, і надіятися на Нього, бо Він благий! Коли світ кружляє у пітьмі і неправді, ми маємо твердиню – нашого святого, справедливого і милостивого Бога. Живімо для Нього, тримаймося Його слова і правди. Тоді ані день Суду, ані жодні випробування не похитнуть нашої надії, бо вона укріплена на непорушній скелі – Ісусі Христі.

Помолимось: Святий і праведний Боже! Дякуємо, що Ти не залишив нас у темряві гріха, але через суд і милість привів до світла. Дякуємо за Христа, нашого Спасителя, що взяв наш осуд і одягнув нас у Свою праведність. Прости нам нашу глухоту, коли ми не слухали Твого голосу. Пробуди в нас спрагу за Твоїм словом. Нехай Дух Святий оживить наші серця, щоб ми любили Тебе всім єством і ходили в Твоїй правді. Благослови нашу церкву і наш народ – дай пробудження через Твоє слово, щоб багато душ навернулося до Тебе. Хай ім’я Твоє святиться в нашому житті. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.