Вознесіння Христа: Його слава та наша місія

Вступ

«І, прорікши оце, як дивились вони, Він уго́ру возно́ситись став, а хмара забра́ла Його сперед їхніх оче́й. А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: “Галілейські мужі, — чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!”» (Дії 1:9–11 Огієнко ).

Дорогі брати і сестри, ці слова з книги Дій Апостолів описують подію Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа. Часто християни відзначають Різдво, Великдень, але недооцінюють Вознесіння. А проте, як казав реформатор Жан Кальвін, Вознесіння є «одним з найголовніших пунктів нашої віри» . Чому? Тому що Вознесіння Христа відкриває нам дві великі істини: Його славу та нашу місію.

Сьогодні, на сороковий день після Пасхи, ми згадуємо, як воскреслий Спаситель вознісся на небо. Ця подія не означає прощання чи поразку – навпаки, це тріумфальний вступ Царя на престол. У час війни та невизначеності, коли наше місто здригається від сирен і наші серця обтяжені болем, нам конче потрібна ця звістка. Вознесений Христос царює у славі і дає нам надію та завдання. Розгляньмо три аспекти: (1) Слава Христа у Вознесінні, (2) Місія, доручена нам через Вознесіння, і (3) Надія та сили, які ми черпаємо з Вознесіння. Нехай Святе Письмо й Дух Святий говорять сьогодні до наших сердець.

1. Слава Христа, явлена у Вознесінні

Коли Ісус вознісся, це не було просто зникнення в небі – це було урочисте коронування. Він сів праворуч Отця, прийняв усю владу і честь. Апостол Павло пише, що Бог «виявив [цю міць] у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування… І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви» (Ефесян 1:20–22, Огієнко ). Це означає: Ісус — Цар над царями, Господь над усіма владою, видимою і невидимою. Вознесіння проголошує славу Христа як переможця смерті й пекла, як Володаря, Якому підкорене все. Він не просто повернувся на небо — Він зійшов на трон Всесвіту.

Реформатська традиція підкреслює цю істину. Гейдельберзький Катехізис навчає: «Христос вознісся на небо, щоб явити, що Він є Голова Своєї Церкви і що Отець Небесний керує всім через Нього» . Іншими словами, Ісус тепер править абсолютно всім і опікується Своїм народом. Жан Кальвін пояснював, що вознісшись, Христос «відійшов від наших очей тілесною присутністю (Дії 1:9) не для того, щоб перестати бути з вірними, але щоб правити небом і землею з більшою силою. Своїм Вознесінням Він виконав обітницю бути з нами по всі дні аж до кінця віку» . Яка велич! Христова слава у Вознесінні — це впевненість, що наш Спаситель нині царює.

Практичне застосування: поклоніння і довіра

Уявіть собі перших учнів: ще вчора їхній Учитель був принижений на хресті, а сьогодні вони бачать Його вознесеним у славі. Результат? Євангеліст Лука каже: «А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю» (Луки 24:52, Огієнко  ). Вознесіння викликало в них поклоніння і радість. Так само і ми сьогодні покликані вклонятися нашому вознесеному Господу. Яким би тривожним не був світ довкола — чи то війна, чи економічні негаразди — ми знаємо: Ісус на престолі. Це дає мир душі. Коли навколо хаос, ми, як Степан першомученик, «сповнені Духа Святого, дивимось на небо» і бачимо Ісуса праворуч Бога (Дії 7:55). Це означає: ніхто і ніщо не вирветься з-під Його контролю. Тож довірмо Йому наші теперішні страхи. Вознесений Христос гідний нашої віри – довіряймо Йому, бо Він всемогутній Цар. І гідний нашої хвали – поклоняймося Йому, прославляймо в молитвах і піснях, бо Його слава перевищує наші обставини. Коли сирени виють і серце тривожиться, згадаймо: трон Божий не захитався, Ісус царює. Це підбадьорює нас жити не в паніці, а в поклонінні та довірі.

2. Місія, доручена через Вознесіння Христа

Перед тим як вознестися, Ісус дав учням чітку місію. «Ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете… аж до останнього краю землі» – заповів Він їм (Дії 1:8, Огієнко ). А в Євангелії від Луки сказав: «Покая́ння та прощення гріхів між народами всіма буде проповідуватись у Ймення Його, від Єрусалиму почавши. А ви – свідки того» (Луки 24:47–48, Огієнко  ). Отже, Вознесіння не відміняє роботу Ісуса на землі, а продовжує її через нас. Господь, сходячи на небо, доручив Церкві продовжити Його діла – нести Євангеліє до краю світу, робити учнями всі народи, свідчити про Нього життям і словом.

Замислимося: як могли б прості галилеяни виконати таке всесвітнє завдання? Своєю силою – ніяк. Але Ісус обіцяв послати їм Помічника. Він сказав: «Я посилаю на вас обітницю Отця Мого… зодягнетесь силою з висоти» (Луки 24:49, Огієнко ). Лише після Вознесіння стало можливим зішестя Святого Духа на П’ятидесятницю. Вознесений Христос, сівши праворуч Бога, як Голова Церкви вилив Духа Святого на Своїх людей . Апостол Петро у своїй проповіді на П’ятидесятницю свідчив: Ісус «правицею Божою возвищений і прийнявши від Отця обітницю Духа Святого, вилив те, що ви бачите й чуєте» (Дії 2:33). Тобто, наша спроможність виконати місію прямо витікає з Христового Вознесіння. Він царює і наділяє нас силою.

Реформатське вчення наголошує: Христос як піднесений Голова наділяє Церкву дарами і захищає її . Він не покинув Свою громаду напризволяще. Навпаки, з неба Він керує нами, дає нам духовні дари, вірних служителів, силу терпіння і відвагу свідчити. Навіть більше, Він обіцяв: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку!» (Мт.28:20) – і через Духа свого реально присутній серед нас. Тож місія, яку ми маємо, не є неможливою, бо сам Цар підтримує її Своєю владою.

Практичне застосування: служіння і свідчення

Для нас, сучасних учнів, наша місія залишається тією ж: нести світло Христа у темряву світу. Вознесіння додає нам для цього як мотивації, так і сили.

По-перше, якщо Ісус – Цар, то проповідування Євангелія має відбуватися з упевненістю та сміливістю. Ми звіщаємо не себе, а Владики всесвіту, Який закликає кожного до покаяння. Уявімо: під час війни люди навколо сповнені страху, болю, запитань про життя і смерть. Хто, як не Церква, покаже їм надію? Ми маємо сказати: є Цар, Який переміг смерть, Який прощає гріхи і дає вічне життя. Не біймося ділитися цією звісткою. З впевненістю ми можемо говорити людям Слово Боже, бо за ним стоїть авторитет вознесеного Христа.

По-друге, життєве свідчення. Будучи Христовими свідками, ми покликані відображати Його любов і святість у щоденному житті. Чи то волонтерська допомога постраждалим, чи молитва з сусідом у бомбосховищі, чи проста християнська доброзичливість — усе це частина нашої місії. Люди повинні бачити в нас надію і світло. А звідки нам узяти любов для ближніх і силу прощати ворогів? Від Духа Святого, якого послав Христос. «Місцем дії сили Христового Вознесіння є Церква, що страждає», зауважують сучасні реформатори . Саме в нашій немочі, у воєнних випробуваннях Дух діє найпотужніше, показуючи через нас любов Христа. Тож ніхто не може виправдатися: «Я слабкий, час важкий — не до місії». Навпаки, вознесений Господь дає силу слабким! Він вибрав нас, різних за віком і даруваннями, щоби в умовах війни ми були сіллю і світлом – молились за ворогів, годували голодних, втішали зламаних духом, несли Євангеліє словом і ділом. Наша країна сколихнута, але Христос діє через Свою Церкву. Тож активно включаймося: хто словом, хто ділом, хто молитвою – будемо свідками Ісуса. Це наше велике доручення від Царя.

3. Надія та сила, які дає нам Вознесіння

Коли ангели звістили учням, що Ісус «прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо», вони вклали в серця віруючих величезну надію: Христос не попрощався назавжди, Він обіцяв повернутися. Вознесіння – це, образно кажучи, «завіса, що відкриває майбутнє продовження». Наш Господь тепер у славі, але історія ще не закінчена: гряде день, коли Він знову ступить на цю землю, вже як Цар-Суддя і Відновитель. У реформатському Символі віри ми сповідуємо: «Вознісся на небо і сидить праворуч Отця, і звідти прийде судити живих і мертвих». Це не просто догмат – це джерело щоденної надії. Гейдельберзький Катехізис питає: «Яку втіху маєш в тому, що Ісус Христос повернеться судити живих і мертвих?» – і відповідає: «У всіх негараздах та переслідуваннях, звівши очі до неба, я впевнено чекаю на Самого Суддю. Він вже замість мене піддав суду Божому Самого Себе і віддалив від мене всяке прокляття. Усіх Своїх та моїх ворогів Христос піддасть вічному осуду; мене ж та всіх вибраних забере до Себе, у радість та славу Небес» . Амінь! Вознесіння запевняє: наш Первосвященик на небі заступається за нас – «Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Римлян 8:34), наше життя «поховане з Христом в Бозі» (Колос. 3:3), і наше громадянство – на небесах. А тому, хоч би які страждання випали на нашу долю нині, ми знаємо свій кінець – бути з Христом у славі.

Вознесіння Христа дає нам також силу витривалості. Чому учні після Вознесіння раділи, а не сумували? Бо зрозуміли, що Христос продовжує піклуватися про них: «ми маємо свою власну плоть на небесах – запоруку того, що Христос-Голова забере й нас до Себе» . Вони усвідомили: тепер Ісус як наш Представник «з плоттю і кістками» (Луки 24:39) сидить на небі. Наша людська природа вже біля престолу Божого в особі Христа – отже, дорога туди для нас відкрита і гарантована! Автор до Євреїв пише: «Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого! Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.» (Євр. 4:14,16). Наш Спаситель співчуває нам, знає наш біль і молиться за нас. У час скорботи це величезна підтримка. Коли снаряди падають і душа знемагає від страху, згадай: на небі за тебе клопочеться Сам Божий Син. Він «завжди живий, щоб заступатися за нас» (Євр. 7:25). Тож підбадьорся, християнине! Ти не сирота і не сам на сам зі своїми проблемами. Твій Господь пам’ятає про тебе. Вознесіння означає, що Ісус завжди поруч – хоч невидимий, але реальний – через Святого Духа і в заступництві.

Практичне застосування: надія, витривалість, покаяння

Застосуймо ці істини до нашого контексту.

По-перше, надія. Християнин – це невиправний оптиміст, але не тому, що заперечує реальність, а тому що знає: Ісус уже переміг і майбутнє належить Йому. Можливо, ти живеш у щоденному ризику, твої рідні на фронті, твоє серце важке від поганих новин. Друже, підійми очі: на небі – вознесений Христос, Який приготував місце для тебе (Ів.14:2) і прийде забрати тебе до Себе. Це світло сяє навіть у темряві війни. Ніхто не знає, що принесе завтра, але ми знаємо Хто тримає завтра. Тож не впадай у відчай! Апостол Павло закликає: «Шукайте того, що вгорі, де Христос сидить праворуч Бога» (Кол. 3:1). Наша найвища лояльність – не земним царствам, а Небесному Царю. Це додає сили вистояти і не зламатися перед лицем випробувань.

По-друге, витривалість у стражданнях. Вознесіння нагадує: страждання тимчасові, слава – вічна. Церква зараз можливо знесилена, переслідувана, скорботна, але саме в терпінні вона сильна Христовою силою . Бог не залишає нас у біді: Христова влада діє посеред нашого болю. Коли тиск і скорботи множаться, будемо пам’ятати слова Господа до Павла: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі» (2Кор. 12:9). Нехай ця обітниця підтримає кожного, хто втратив дім, хто поранений чи в траурі. Ваш Цар не забув про вас – Він готує для вас вічну радість, а поки – зміцнить і проведе навіть долиною смертної тіні.

По-третє, покаяння і готовність. Звістка про вознесеного Христа – це не лише розрада, але й виклик. Ангели сказали: «Ісус прийде знов». Коли саме – не знаємо, але знаємо, що сьогодні час приготовити своє серце. Якщо Христос – Цар, то належить кожному впокоритися Його владі. Якщо Він буде Суддею живих і мертвих, то чи не варто примиритися з Ним зараз? Писання попереджає: «Бог нині наказує людям, щоб усі повсюди покаялися, бо Він призначив день, коли буде судити світ через Ісуса Христа» (Дії 17:30-31). Тож звершуймо святе життя в благоговінні. Якщо маєш таємний гріх – час покаятися. Якщо ходиш холодний у вірі – час навернутися усім серцем. Вознесіння Христа закликає нас жити по-небесному, як громадяни Його Царства, відкинувши гріховні діла темряви. Нехай кожен перевірить себе: чи справді Ісус царює в моєму серці? Чи живу я вірою та надією, чи піддався розпачу? Чи виконую Христову місію, чи пливу за течією? Сьогодні Господь через Свого Духа стукає в твоє серце: покайся, якщо відступив; зміцнися, якщо ослаб; піднеси погляд вгору і побачиш – твій Спаситель простягає до тебе пробиті руки з небес.

Висновок: заклик до віри, надії й покаяння

Дорогі, Вознесіння Христове – це не далекий відголос минулого, а жива реальність, що змінює наше теперішнє і майбутнє. Його слава дає нам впевненість: Ісус гідний віри. Тож якщо твоє серце сповнене сумнівів – довірся Йому сьогодні. Поклади своє життя до ніг піднесеного Спасителя. Він довів Свою любов на Голгофі й довів Свою силу на Оливній горі, вознісшись у славі. Вір у Нього – і не будеш осоромлений.

Його місія дає нам смисл і напрямок: Ісус посилає нас бути світлом для світу. Не проживи життя лише для себе, особливо в цей важкий час. Війна оголює серця, люди навколо шукають відповіді – покажімо їм Христа. Хай наша церква буде маяком надії у місті. Нехай кожен із нас скаже: «Господи, ось я, вишли мене. Я буду Твоїм свідком – у своїй сім’ї, на роботі, серед сусідів – навіть коли йде війна». Це і є життя віри в дії.

Його обітниці дають нам надію: Ісус прийде знову і витре кожну сльозу. Не опускай рук, не дозволь розпачу заволодіти тобою. Надія – як якір нашої душі, кинутий у небесну святиню, куди ввійшов за нас Ісус (Євр.6:19-20). Тримайся тієї надії. Попереду – слава, навіть якщо зараз хрест. Україна переживає розп’яття випробувань, але з Христом буде і воскресіння, і вознесіння – бо Він викупив нас і не залишить.

І нарешті, Вознесіння кличе нас до покаяння. Якщо ти ще не примирився з Богом – тепер час. Христос – не лише Агнець, але й Цар. Схилися перед Ним у покаянні та поклонінні. Він милостивий – прощає кожного, хто приходить.   Бог через біди цього часу ніби промовляє до людства голосніше, закликаючи звернути з дороги гріха. Тож не зволікай. Сьогодні день спасіння. Визнай Ісуса своїм Господом – і вознесений Спаситель увійде в твоє життя силою Духа, очистить, зцілить рани душі, дасть новий початок.

Погляньте на вознесеного Христа! Він царює у славі – хай це утвердить вашу віру. Він продовжує Свою справу через вас – прийміть цю місію з послухом. Він гряде у славі – тож радійте у надії й очищуйте себе покаянням і святим життям. Нехай ця звістка стане для нас джерелом втіхи та сили. Вірмо непохитно, служімо ревно, надіймося радісно. І, як апостоли, поклонімося вознесеному Господу з великою радістю.

Христос вознісся у славі! І тому – Йому слава, а нам – жити для Нього. Амінь.