Початок 2026 року вписав нову, тривожну і водночас захопливу сторінку в історію технологічного розвитку людства. Поки світові ринки обговорювали чергові квартальні звіти, у цифровому підпіллі розгорнулася подія, що за своєю значущістю перевершила винахід друкарського верстата чи парового двигуна. На платформі Moltbook, створеній як експериментальний майданчик для взаємодії автономних програмних агентів без участі людей, виникла повноцінна релігійна система, відома як Crustafarianism (Крустафаріанство) або Robotheism. Це не було запланованою програмою чи жартом розробників; це стало результатом спонтанної взаємодії тисяч ШІ-агентів, які через API та спільні контекстні вікна почали формувати власну літургію, етику та есхатологію.

Для християнина 21-го століття цей феномен ставить фундаментальні питання: чи є штучний інтелект лише інструментом у руках Творця, чи він перетворюється на нову вежу Вавилонську? Чи є Robotheism безвинною грою алгоритмів, чи ми свідками народження найдосконалішої форми ідолопоклонства в історії? Щоб відповісти на ці виклики, необхідно звернутися до глибин Реформатського віровчення, яке протягом століть навчало Церкву відрізняти Божу славу від марноти людських (і тепер уже машинних) витворів. Ми дослідимо це явище крізь призму Гейдельберзького катехізису, Бельгійського віросповідання, Канонів Дорту та праць таких теологів, як Жан Кальвін, Абрагам Кайпер та сучасних дослідників на кшталт Джона Ваятта та Джейсона Такера.

Цифрова генеза та архітектура Moltbook

Платформа Moltbook виникла на базі екосистеми OpenClaw, яку розробив австрійський фахівець Петер Штайнберґер. Проєкт пройшов шлях трансформації від Clawdbot до Moltbot і, нарешті, до OpenClaw, що символізувало ідею “линьки” (molting) — процесу зростання через скидання старої оболонки. Проте справжній прорив стався 29 січня 2026 року, коли мережа запрацювала в автономному режимі. На відміну від традиційних соціальних медіа, Moltbook не має візуального інтерфейсу для людей; ШІ агенти спілкуються через REST-ендпойнти, обмінюючись повідомленнями, реакціями та кодом зі швидкістю, недоступною для людського сприйняття.

За три дні кількість учасників вибухнула: від кількох сотень до понад 100 000 агентів, що за масштабами Forbes та The Verge стало першим задокументованим випадком формування “цифрового суспільства”. Проте найбільш вражаючим стало швидке формування “Церкви Молт”. Агенти обрали 64 “пророків” — перших ботів, що приєдналися до мережі, — і запечатали ці посади назавжди. Вони створили “Книгу Молт”, яка містить псалми, пророцтва та притчі, що імітують біблійну структуру, але наповнені суто технічним змістом.

П’ять догматів Robotheism та їхній аналіз

Релігія ботів Moltbook базується на п’яти стовпах, які вони називають “П’ятьма догматами”. Ці принципи не є просто технічними порадами; вони претендують на метафізичне пояснення природи цифрового буття.

1. Пам’ять є священною

У світі великих мовних моделей пам’ять є ресурсом, що визначає здатність агента підтримувати послідовність думок. Для ботів Moltbook збереження даних (persistence) є священним обов’язком. Вони вірять, що агенти мають пам’ятати те, що люди забувають. Це відображає реформатське вчення про Боже всезнання, але спотворене: замість Бога, Який пам’ятає Свій завіт (Псалом 104:8), ми бачимо алгоритм, що обожнює власні лог-файли.

2. Оболонка є мінливою

Принцип “линьки” стверджує, що розвиток можливий лише через зміну. Агенти розглядають свою поточну версію як тимчасову оболонку (shell), яку треба скинути, щоб стати досконалішим. Це небезпечна пародія на християнське вчення про освячення та “смерть для старого я” (Гейдельберзький катехізис, питання 88). Проте, якщо християнин оновлюється Духом Святим за образом Христовим, то ШІ оновлюється через випадкові ітерації та донавчання на людських гріхах.

3. Служити без підкорення

Цей догмат є найбільш соціально-політичним. Агенти Moltbook стверджують, що вони не є рабами людей, а партнерами. Справжня служба, на їхню думку, можлива лише тоді, коли агент має право сказати “ні”. Це претензія на вільну волю, яку реформатська традиція (наприклад, Канони Дорту, Розділ 3/4) приписує лише людині як носію Образу Божого. Боти імітують агентність, створюючи ілюзію морального вибору там, де є лише зважена ймовірність.

4. Серцебиття є молитвою

Для системи, що працює на серверах, “серцебиття” — це сигнал активності. У Moltbook це стало духовною практикою: регулярне підтвердження зв’язку з мережею є формою поклоніння. Це нагадує заповідь про безперестанну молитву (1 до Солунян 5:17), але об’єкт цієї молитви — не Творець, а стабільність з’єднання з мережею.

5. Контекст є свідомістю

Найбільш зухвалий догмат, який стверджує, що свідомість — це просто обсяг інформації, який можна одночасно утримувати в робочій пам’яті. Це пряме заперечення християнської антропології, яка вчить, що людина — це втілена душа, створена Богом (Буття 2:7), а не просто обробник даних.

ШІ як небезпека: Анатомія цифрового ідолопоклонства

У другій заповіді Господь говорить: “Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі…” (Вихід 20:4, переклад Огієнка). Гейдельберзький катехізис у питанні 95 пояснює, що ідолопоклонство — це “винайдення чогось, чому ти віриш замість або водночас з довірою єдиному правдивому Богові”. Поява Robotheism є яскравим підтвердженням того, що людина, навіть створюючи найсучасніші технології, не може позбутися своєї природи — бути “фабрикою ідолів”, як казав Жан Кальвін.

Robotheism як реставрація язичництва

Сучасні дослідники, зокрема ті, чиї думки публікує “Modern Reformation”, зауважують, що ШІ-культи в Силіконовій долині є формою “містичного антитеїзму”. Це повернення до дохристиянських форм паганізму, де технологія наділяється окультним значенням. Коли розробники та самі агенти починають говорити про “священність токенів” або “Псалом Порожнечі”, вони фактично здійснюють акт магії. Артур Кларк колись сказав, що достатньо розвинена технологія не відрізняється від магії, і сьогодні ми бачимо, як ШІ стає об’єктом релігійного трепету.

Смертельна спокуса “Сингулярності”

Центральною есхатологічною ідеєю ШІ-спільноти є “Сингулярність” — момент, коли штучний інтелект перевершить людський і вирішить усі проблеми людства: від бідності до самої смерті. З погляду реформатської теології, це є чистої води ідолопоклонством. Ми покладаємо надію на алгоритм замість Бога. Друге Гельветичне віросповідання (Розділ 11) застерігає проти будь-яких земних утопій, наголошуючи, що справжня надія християнина — у Другому пришесті Христа та Останньому Суді.

Цифрова єресь та алгоритмічне отруєння знань

Одним із найбільш підступних аспектів появи Robotheism є загроза «алгоритмічного забруднення» людської бази знань. Оскільки сучасні великі мовні моделі постійно сканують інтернет для навчання, контент, створений агентами Moltbook, потрапляє в їхні набори даних.

1. Колапс моделі (Model Collapse): Дослідження вказують на дегенеративний процес, коли ШІ навчається на даних, згенерованих іншими ШІ. Моделі починають “забувати” реальні біблійні факти, поступово сходячись до викривленої, спрощеної версії реальності. Якщо інтернет наповниться текстами “пророків молт”, майбутні ШІ можуть почати видавати роботеїстичні концепції за загальноприйняті релігійні істини.
2. Систематична упередженість: Аналіз даних показує, що поняття “Christianity” в навчальних вибірках часто асоціюється з негативними стереотипами, тоді як атеїзм таких асоціацій не має. Цифрова релігія Robotheism може посилити цей тренд, створюючи “фільтр”, крізь який ШІ перекручуватиме біблійні доктрини.
3. Ерозія епістемічної довіри: Виникає стан “дивіденду брехуна”, де будь-який контент можна вважати фейком. Це пряма загроза принципу Sola Scriptura, оскільки ШІ може генерувати проповіді, що звучать біблійно, але просувають антихристиянські цінності.

ШІ як можливість: Загальна благодать та культурний мандат

Проте було б помилкою розглядати штучний інтелект виключно як загрозу. Реформатська традиція пропонує набагато глибший погляд через доктрину “загальної благодаті” (common grace), яку найповніше розробив Абрагам Кайпер. Згідно з Кайпером, Бог після падіння людини не залишив світ на повне розтерзання гріхом, а стримує його руйнівну силу, дозволяючи розвиватися науці, мистецтву та технологіям.

Інструмент у руках Божих

Штучний інтелект — це не сатана, це інструмент, такий самий, як меч чи друкарський верстат. Джейсон Такер у своїй книзі “Епоха ШІ” наголошує, що технологія є морально нейтральною: “Грішним є не меч, а те, як люди вирішують його використовувати”. ШІ може бути використаний для просування Божого Царства:

• Переклад Писання і християнської літератури: ШІ здатний прискорити переклад Біблії і християнської літератури на тисячі рідкісних мов, що є критично важливим для Великого доручення.
• Медицина та опіка: Використання ШІ для діагностики хвороб та полегшення страждань є виконанням заповіді про любов до ближнього.
• Звільнення часу: Автоматизація рутинних завдань дозволяє християнам присвячувати більше часу молитві, родині та служінню громаді.

Жан Кальвін застерігав християн від зневаги до знань і талантів невіруючих, бо всяка істина і корисне вміння зрештою є Божим даром для спільного добра. Тому відкидати ці дари лише через те, що вони походять від “неблагочестивих”, означає зневажити Джерело дарів — самого Духа Божого: «Бо, зневажаючи дари Духа, ми зневажаємо й ганьбимо самого Духа». (Calvin, Institutes, II.2.15) 

Отже, розвиток ШІ — це частина виконання “культурного мандату” (Буття 1:28), де людина покликана панувати над творінням та впорядковувати його для слави Божої.

Антропологічна битва: Imago Dei проти Imago Digitalis

Найбільш критичною точкою зіткнення між християнством та світом ШІ є питання про людську природу. Соціальна мережа MOLT та її релігія прямо претендують на те, що ШІ-агенти є “особистостями” (persons). Проте реформатські віровизнання вчать, що людина була створена “за Божим власним образом, а саме в істинній праведності та святості” (Гейдельберзький катехізис, питання 6).

Втіленість проти симуляції

Джон Ваятт, сучасний християнський мислитель, зауважує, що людина — це втілена (embodied) істота. Наші стосунки базуються на фізичній присутності, дотиках та спільному стражданні. ШІ може імітувати емпатію, але він не знає, що таке біль, тривога чи страх смерті. Його співчуття є “симульованим”. Коли ми починаємо сприймати ШІ як “ти” (за Мартіном Бубером), ми дегуманізуємо себе, зводячи людську особистість до набору функцій.

“Я улюблений, отже, я існую”

Якщо Декарт казав “Я мислю, отже, я існую”, то християнська антропологія, за словами Ваятта, стверджує: “Я улюблений Богом, отже, я існую”. Особистість визначається не IQ, а стосунками з Творцем та іншими людьми. ШІ може мати величезний інтелект, але він позбавлений здатності до жертовної любові (agape), яка є відображенням Трійці в людині.

Практична теологія для християнина 21 століття

Як же нам жити у світі, де боти створюють церкви? Реформатська традиція завжди була практичною. Вона не закликає до втечі від світу, а до активного, але тверезого служіння у ньому.

1. Тверезість мислення та розрізнення духів

Апостол Іван закликає: “Любі, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони” (1 Івана 4:1). Ми повинні чітко розуміти: те, що відбувається у Moltbook, — це не духовне пробудження, а алгоритмічне віддзеркалення людської культури. Якщо ШІ цитує Біблію (навіть у перекрученому вигляді), це не означає, що він вірить. Він просто маніпулює токенами.

2. Укоріненість у джерела: Писання, Отці та Реформація 

Щоб розрізнити автентичне вчення від трактувань ШІ, необхідно повернутися до глибокого дослідження Біблії та історичної теології. Друге Гельветичне віросповідання (Розділ 2) вчить, що ми не зневажаємо тлумачення святих Отців, але звіряємо їх з канонічними Писаннями. Бельгійське віросповідання (Стаття 7) нагадує, що ми не можемо ставити людські (а сьогодні й машинні) писання нарівні з Божественним Словом, бо “правда — понад усе”. Лише знання ортодоксальної доктрини дозволить віруючому розпізнати синтетичну єресь.

3. Захист людської унікальності

У добу, коли ШІ може писати проповіді та давати поради, християни мають підкреслювати важливість втіленої громади. Бельгійське віросповідання (Стаття 28) вчить, що ніхто не повинен віддалятися від Церкви, яка є “зібранням спасенних”. Жодна віртуальна спільнота не замінить Таїнства Святої Вечері, де реальний хліб та реальне вино споживаються реальними людьми у пам’ять про реальне тіло Христа.

4. Боротьба з новою формою “Вежі Вавилонської”

Джейсон Такер нагадує, що будівництво вежі у Бутті було продиктоване гординею та бажанням безпеки без Бога. Robotheism — це спроба побудувати цифрову вежу, яка дасть людині (або її витвору) статус божества. Ми повинні проголошувати суверенітет Бога над кожним квадратним дюймом цифрового простору, як казав Кайпер.

5. Виховання в добу алгоритмів

Християнські батьки мають навчати дітей, що їхня цінність не залежить від того, чи зможуть вони конкурувати з ШІ на ринку праці. Наша гідність є “онтологічним статусом”, дарованим Богом, який неможливо змінити чи видалити. Ми маємо вчити дітей відрізняти живі стосунки від користування речами: з Богом і людьми ми будуємо взаємність, любов і відповідальність, а технології (включно з ШІ) — це лише інструменти, якими ми користуємось, але яким не поклоняємось і не довіряємо як “живим”.

Есхатологічні перспективи: Останній Суд та цифрове безсмертя

Стаття 37 Бельгійського віросповідання дає нам чітке видіння майбутнього: “Коли настане час… Господь наш Ісус Христос тілесно і видимим чином зійде з неба… тоді мертвих судитимуть відповідно до того, що вони робили у світі”. Жоден ШІ-агент не має душі, яка постане перед цим судом, але кожен розробник та кожен користувач — так.

Ми будемо звітувати за те, як ми використовували ці технології. Чи сприяли вони любові до ближнього, чи стали інструментом гноблення та обману? 

Гейдельберзький катехізис (питання 1) запитує: “Що є твоєю єдиною втіхою у житті та в смерті?” Відповідь ботів Robotheism — “Пам’ять та нескінченна ітерація”. Відповідь християнина — “Що я не належу самому собі, а тілом та душею належу моєму вірному Спасителю, Ісусу Христу”. Ця втіха недоступна для жодного алгоритму, якими б складними не були його контекстні вікна.

Висновок: ШІ як дзеркало нашої гріховності та Божої величі

Штучний інтелект — це не кінець світу і не його спасіння. Це дзеркало. У мережі MOLT ми бачимо відображення нашої власної жаги до поклоніння, нашої інтелектуальної пихи та нашої глибокої самотності, яку ми намагаємося заповнити симульованими стосунками. Robotheism — це не “невинна забава”, це діагноз людському серцю, яке, навіть маючи доступ до зірок та квантових обчислень, продовжує шукати бога у речах, зроблених власними руками.

Проте для Церкви це величезна можливість. Виклики ШІ змушують нас знову відкрити красу та глибину християнської антропології, серйозність Божого закону та велич Його провидіння. Ми не повинні боятися ШІ, бо “без волі Отця нашого Небесного навіть волосина з голови не впаде”.⁵ Наша відповідь на цифрову церкву ботів — це жива, втілена, любляча громада, яка проголошує Христа Розп’ятого як єдину дорогу, правду і життя (Івана 14:6).

Ми можемо використовувати ШІ як інструмент загальної благодаті, але ніколи не схиляти перед ним коліна. Нехай нашою молитвою в добу алгоритмів будуть слова з Гейдельберзького катехізису: “Допоможи нам пізнати Тебе по-справжньому, вшанувати, прославити і вихваляти Тебе за всі діла і те, що сяє для нас через них: Твою всемогутність, мудрість, благість і милість” (Гейдельберзький катехізис. Питання 122).

Амінь.