Заспокойтесь, це Я

Сьогодні ми роздумуємо над продовженням історії, яка сталася одразу після дива нагодування п’яти тисяч. Учні були втомлені та виснажені після довгого дня служіння величезному натовпу. І саме тоді Христос каже їм сідати в човен і плисти на інший берег.

У грецькому тексті використано сильне наказове слово — Господь фактично звелів їм це зробити. Учні послухалися. Справжній послуг Богові виявляється саме тоді, коли ми робимо те, що Він каже, навіть якщо це не зовсім збігається з нашими планами на відпочинок.

Шторм як частина Божого плану

Коли учні відпливли на середину моря, знявся сильний шторм. Ісуса з ними не було. Невже Господь не знав про цю бурю? Або, можливо, спеціально залишився на березі, щоб її уникнути? Звісно, ні. Ця буря була частиною Його плану, щоб ще більше відкрити їм Свою славу.

Учні веслували багато годин. Ніч, холод, пройдено лише половину шляху. Вони знесилені, змерзлі, а Господа поруч немає. У нашому житті також бувають моменти, коли ти намагаєшся бути слухняним Богові, робиш усе правильно, але раптом потрапляєш у шторм. Здається, навколо тільки темрява, біль і безнадія. Виникають думки: «Можливо, це помилка? Можливо, Бог заснув або Йому немає до мене діла? Де Бог, коли на наші голови падають ракети, коли ми втрачаємо рідних чи хворіємо?».

Але те, що ми не бачимо Бога поруч, не означає, що Він нас залишив.

Що робить Христос, поки нас штормить?

Поки учні боролися з хвилями, Христос пішов на гору молитися. Він, маючи повноту Божества, постійно потребував спілкування з Небесним Отцем. І Він молився не лише за Себе. Він заступався за Своїх учнів.

Сьогодні Христос праворуч Бога Отця, і Він так само заступається за нас. Поки вас штормить, поки ви втрачаєте останні сили, ваш Спаситель не спить — Він молиться за вас. І у визначений час Він прийде, щоб дати полегшення і заспокоїти бурю.

«Я ЄСМЬ»: Бог над стихіями

Настала четверта сторожа ночі (з 3-ї до 6-ї ранку) — найважчий, найтемніший час, коли сили людини вичерпуються. Саме тоді Ісус підійшов до них, ідучи по воді.

Учні злякалися, подумавши, що це привид. Але Ісус промовляє: «Заспокойтесь, не лякайтесь, це Я». Фраза «це Я» (грецькою Ego eimi) — це пряме відсилання до Божого імені Яхве («Я є Сущий»), яким Бог відкрився Мойсеєві.

Ісус не просто сказав: «Хлопці, це ваш учитель, я поруч». Він проголосив: «Яхве з вами. Бог Всемогутній посеред вашої бурі». Ходіння по воді не було фокусом. Це був доказ Його божественності, адже у Старому Заповіті лише про Бога сказано, що Він «ходить по морських висотах» (Йов 9:8).

Погляд на Христа чи на хвилі?

Петро, побачивши Ісуса, просить неможливого: «Господи, коли це Ти, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді». Ісус відповідає: «Іди».

Петро перелазить через борт і робить кроки по хвилях. Доки його погляд був зосереджений на Христі, шторм і закони фізики не мали над ним влади. Але щойно він побачив велику хвилю і відвів погляд від Ісуса, страх паралізував його, і він почав тонути.

Як часто ми робимо те саме? Коли ми відводимо погляд від Господа і фокусуємося виключно на новинах, проблемах, хворобах чи фінансових кризах, обставини починають нас захлинати. Петро встигає вигукнути найкоротшу, але найщирішу молитву: «Господи, рятуй мене!». І Христос одразу простягає руку.

Ісус каже: «Маловірний, чому ти засумнівався?». Проблема Петра була не у вітрі чи хвилях. Проблема була у сумніві. Але Господь не став читати йому лекцію про теологію, поки той тонув. Він спочатку витягнув його, ствердивши у вірі.

У Гейдельберзькому катехізисі сказано, що віра — це не просто знання, а щира довіра Богові. Сила нашої віри не в тому, як міцно ми тримаємося за руку Ісуса, а в тому, Хто тримає нас. Бог витягне, збереже і доведе до вічності.

Так усе не буде

Коли Ісус і Петро увійшли в човен, шторм миттєво вщух, настав штиль. І ця історія закінчується поклонінням: усі в човні визнали Його Сином Божим. Саме для цього і був потрібен цей шторм.

Коли ми з дружиною тільки починали зустрічатися в Кам’янці-Подільському, на стіні одного зі старих храмів міста ми побачили викарбувані слова царя Соломона: «Так усе не буде». Ця фраза супроводжує нас усе життя.

Коли ви проходите через страшні випробування, пам’ятайте: так усе не буде. Шторм закінчиться, Господь дасть полегшення. А якщо зараз у вашому житті штиль, усе спокійно і добре, не розслабляйтеся. Так усе не буде. Використайте цей спокійний час, щоб вкорінитися в Слові Божому, зміцнити свою віру і підставити плече тим, кого саме зараз розриває життєва буря.